Розділ сімнадцятий

Розділ сімнадцятий. Справжній Диявол.

Тесс дивилася на сусіда одним оком і нічого не могла зрозуміти. Його слова були дивними і мали присмак гіркоти. Але вона на рівні інстинктів знала, що Елліас покарає її кривдників і це буде щось серйозне, не проста розмова зі шкідливими дітьми і не залякування підлітків поліцією чи побиттям. По її шкірі пробіглись мурахи, а в горлі пересохло, коли в спогадах промайнув задоволений сміх Оскара. Вона готова була забути про те що з нею сталося, та чимшвидше позбутися почуття провини, та не могла.

Бувають одиничні випадки, коли жертва насилля повертається до свого розмірного життя, забуваючи про те що з нею сталося. Бувають і ті, хто знаходять в собі сили мститися та йти до кінця у протистоянні з системою задля покарання винних. Та більшість з жертв ніколи не говорять про свої страхи, не мають довіри до чоловіків та людей в цілому. І Тесс не бажала бути однією з останніх.

Елліас ще раз пробігся очима по понівеченому обличчю та видимих частинах тіла сусідки. Він усвідомлював, що вона стала причиною його повернення до старих методів ведення тіньового бізнесу, методів, від яких він намагався відмовитися. Він усвідомив, наскільки була необхідність у його коронації і наскільки шатним стане його положення після того, як він знайде і покарає тих виродків, які так познущались з його...

Його.  

Тесс вже не була для нього просто сусідкою з якою йому було приємно проводити свій вільний час. Вона вже не була випадковою рятівницею, яка стала свідком його слабкості і врятувала йому життя. Ця дівчинка вже була Його. Його сусідкою. Його рятівницею. Його Тесс. І він більше ніколи не дозволить собі допустити чогось подібного. Він більше ніколи не допустить її страждань.

Знайти кривдників Тесс було досить легко. Ті паскуди навіть не намагалися ховатися і вели своє вільне життя, прикриваючись крилами за їхніми спинами. Вони настільки були впевнені у своїй безкарності, що вже розважалися з черговими жертвами, коли хлопці Елліаса знайшли їх в одному з клубів для малолітніх. Спроби чинити опір або вирватися і кликати на допомогу не мали успіху.  

Зараз Елліас мав право зробити помилку. Він не мав права самостійно приймати рішення про те, кому давати можливість розправлятися по-старому, а кому забороняти. Та законність його дій уже не була такою важливою, і якщо  в результаті він буде знятий з корони, нічого в його житті не зміниться, друзі будуть поряд, а ворогів не стане більше ніж було.

Заплановане покарання було цілком адекватним: роздробити руки і пальці, якими вони наносили побої його Тесс, щоб жоден костоправ не зміг скласти їх до купи. Якість каліцтв була професійно виконаною М’ясником. Чоловік середнього зросту та худорлявої тіло будови, якого називали М’ясником, насправді був колишнім працівником м’ясокомбінату і мав за плечима багаторічний досвід. Він був одним з вірних людей Елліаса і ніколи не задавав запитань, чітко виконуючи поставлені задачі. 

– Ці виродки не зможуть навіть ложку взяти в руки, не кажучи вже про щось інше. – витираючи спітніле обличчя, М’ясник посміхнувся пожовклими зубами. – Тепер нижні кінцівки? – він дивився на Елліаса, насолоджуючись криками і завиваннями своїх «пацієнтів».

– Продовжуй. – спокійно відказав Елліас, стискаючи кулаки сильніше, адже він ледве стримував себе, щоб не придушити цих виродків своїми руками. Та все ж він прислухався до порад своїх наближених, які нагадали йому про його статус. Йому не можна було робити того, чого він хотів зробити самостійно.

Процедура покарання чи катування тривала ще сорок хвилин. М’ясник робив усе повільно, пересвідчуючись в досконалості своєї роботи та перевіряючи кожен зруйнований суглоб та кістку. Двічі йому доводилось приводити до тями одного з «пацієнтів», який втрачав свідомість від болю. Інший був значно витриваліший, та лише тому що знаходився під дією важких наркотичних речовин. 

– Готово. – відзвітував М’ясник, кивнувши до Елліаса головою і чекаючи інших наказів. – Продовжувати?

– Зачекай. – відказав Елліас, і повільно вийшов з тіні. Він підійшов ближче до кривдників Тесс і цинічним поглядом оглянув кожного з них.

– Це ти, – плюючись слиною, вигукнув Оскар і почав гигикати. Його очі були каламутними, а зіниці нагадували дві знерухомлені цятки. – Ти її довбаний брат!

– Хм, – лівий кут губ Елліаса здригнувся у посмішці.

– Вона ніколи мене не забуде. – продовжував нести ахінею Оскар, скидаючи голову та інколи стогнучи. – Я буду нагадувати їй про себе. І ти нічого не зможеш зробити.

– Забагато слів. – відказав Елліас, поглянувши на другого молодика, який продовжував заливатись сльозами та ссявся під себе. 

– Мій батько засадить усіх вас! Він буде мене розшукувати, а коли знайде, ви всі пожалкуєте! – хрипко погрожував він.

– Продовжуй. – кивнув Елліас до М’ясника і чоловік взяв до рук невеличкий молот.

– Ні! Зупиніться! – благав син прокурора, спостерігаючи з якою легкістю ламаються кістки передпліччя його друга. Та коли черга дійшла до нього, він верещав як різана свиня, і на роздробленні його правої руки відключився.

«Пацієнтів» тримали у свідомості, приводили до тями і не давали можливості відключатися надовго. Вони повинні були відчути весь біль всесвіту та власну безпорадність перед Законом за скоєний злочин. Елліас не збирався зупинятися і був рішуче налаштований на те, щоб забезпечити кривдників Тесс життям, схожим на кошмар з якого неможливо прокинутись.

– Ел, – звернувся Абрам – молодий чоловік з великими карими очима та рудим курчавим волоссям. Він був одним з небагатьох новоприбулих у близькому колі Елліаса і мав достатню довіру після кількох сумнівних ситуацій, довівши свою вірність та принциповість. – Прокурор на зв'язку. Просить поговорити з тобою. – Він простяг мобільний телефон і подивився на хлопця, який ледве почувши про кого йде мова, заволав хриплим голосом: