Розділ тринадцятий

Розділ тринадцятий. Повернення принца на білому коні.

Цілий тиждень нового життя та нового сусідства Тесс трималася з останніх сил. У ній майже згас вогонь надії та спрага до опору. Вона не могла і не знала як боротися з людьми, які мали права на її квартиру. Вона навіть ніколи і подумати не могла, що колись опиниться в такій ситуації, і їй доведеться конфліктувати з далекими родичами через її ж спадок. Люди були занадто жадібними. 

Змирившись з тим, що в її квартирі живе нахабна норовлива дівчина, якій абсолютно все одно на правила пристойності, Тесс намагалася зосередитися на навчанні. Їй потрібно на відмінно завершити цей семестр і тоді, у неї з'явиться можливість влаштуватися на підробіток. А там можна буде дозволити собі консультацію з хорошим адвокатом і почати вирішувати ці складні питання.

Тесс намагалася готувати собі їжу, коли Ріани не було вдома. Вона почувала себе дивно і навіть соромилась такої поведінки. З одного боку вона корила себе за це небажання ділитися їжею, а з іншого боку шкодувала себе і розуміла, що поводиться правильно, адже намагається вижити.

Продукти закінчувалися миттєво. Тесс не встигала купувати картоплю та консерви, яких їй зазвичай вистачало на тижнів зо два, а тут усе закінчувалося за пару днів. Цукор і кава зникали так само швидко, як і хліб та каші швидкого приготування, не кажучи вже про овочі та фрукти. М'ясо та ковбаси з сирами Тесс не могла собі дозволити і до приїзду Ріани, а тепер і не дивилась на них зовсім.

Черговий вечір не віщував нічого доброго. Кузина ввімкнула музику і наповнила келих червоним вином, поки Тесс заварювала собі чай. Вона любила випивати і дозволяла собі пляшку-дві за вечір. Дівчина купувала собі напої, солодощі та закуски, які вона залишала у своїй кімнаті і ніколи не пропонувала Тесс, попри те, що користувалась усім, що було на кухні.

Вечір плавно переходив у ніч. 

Тесс дописала роботу і закривши зошити, зморена лягла в ліжко.

– Слухай, – як завжди без стуку і попередження Ріана відчинила двері в кімнату Тесс і з незадоволеним виглядом оголосила. – У нас цукор закінчився знов!

Тесс мовчки дивилася на дівчину і міцніше стискала подушку. Адже вона не повинна купувати товари для кузини. Адже вона не повинна піддаватися на цю провокацію. Але все ж таки, Ріана наполегливо постукувала довгими нігтями по дверях, чекаючи задовільної відповіді.

– Я завтра куплю. – пообіцяла Тесс і подивилася на годинник. Велика стрілка перевалила за дванадцять. – Пробач Ріано, але мені справді треба поспати.

– Так спи! – глузуючи відказала кузина, – Я що тобі заважаю? Вічно тобі все не так! За весь час мого перебування ти жодного разу не виказала мені ні поваги, ні гостинності! – пирхнула вона і грюкнула дверима. А вже через кілька секунд увімкнула гучність телевізора вище за середню, підспівуючи відомому реп виконавцю.

Тесс нічого не залишалося робити як від жалю до самої себе розплакатися в подушку. Вона була безсила. Знов. Її кузина робить все, щоб Тесс відчувала себе зайвою в квартирі. А Тесс не має сил для супротиву. 

Не знаючи скільки часу минуло від початку свого само травлення, Тесс здригнулася і прислухавшись до голосів, витерла сльози. Вона насторожилася, коли музика різко стихла і в квартирі зависла німа тиша. А слідом за тишею почулося те, чого Тесс так довго чекала почути.

– Сусідко?! – пролунав голос Елліаса.

– Кхмх, а ви хто?

Розмова за дверима була неспішною і приглушеною. Очевидно, Ріана зовсім не очікувала такого «дивного» гостя в квартирі кузини, яку вони з усією її родиною вважали зовсім не цікавим об'єктом для чоловіків.

А ось Елліас був трохи спантеличений і обурений таким розкладом речей і своїм незнанням. Він не очікував, що все настільки зміниться за час його відсутності. Минуло якихось кілька тижнів, а у квартирі сусідки твориться щось дивне. І ця дивина дратувала його усім своїм видом і виводила з себе на рівному місці.

Він залагодив усі справи з виводом тіньового бізнесу на легальні засади і взяв невелику перерву за кілька днів до «коронації». Йому було зовсім наплювати на те, що він ведеться на поводі того самого «почуття», яке ніяк не зникає з його грудей, і посилюється щоразу, коли він думає про сусідку. Здавалося б дорослий чоловік пустив коріння в кримінальному світі, а піклується про дівчинку, що запала в його душу і проросла в ній як бур'ян якого складно позбутися.

Елліас дивився на незнайомку і зовсім не був здивований її захоплено-хтивому погляду. Дівчина була не виразною як для нього, але досить ляльковою для низького класу повій: з обов'язковою пластикою носа та збільшеними губами як для такого незграбно-витягнутого обличчя. Її великі карі очі напівприкриті покривалом вій, немигаючим поглядом дивилися на нього. Непогана постать як для невисокого зросту і невеликого розміру груди були обтягнуті прозоро-рожевою нічною сорочкою, що зовсім не надавало незнайомці гідності в поведінці.

– Я запитала, ви хто такий і чого прийшли до моєї квартири?! – облизуючи посохлі губи, Ріана помітила ключі в руках незнайомця і звела брови від подиву. – Я явно не відчиняла вам!

– А ти хто така? – запитав Елліас, поглянувши на зачинені двері у маленьку кімнату.

– Я?! – Здивовано вигукнула Ріана і хтиво посміхнулася. – Я та, про яку ти не зможеш забути. – Її погляд пройшовся по грудях Елліаса і зупинився нижче пояса. –Якщо зможеш бути таким же гарячим, яким ти здаєшся, то ми можемо гарно провести час.

– Таке ото. – Видихнув Елліас, втомившись від настирливості дівчини.

– Звідки у тебе ключі від моєї квартири? – Передбачивши рух красивого чоловіка, Ріана перегородила йому дорогу, майже впритул наблизившись.

– Твоєї квартири? – перепитав Елліас і не збираючись продовжувати цю безглузду розмову, і тим більше не звертаючи уваги на незнайомку, одним рухом відсунув її у бік, і відчинив двері в кімнату Тесс, припускаючи, що сусідка ховається саме там.