Розділ девятий

Розділ дев’ятий. Перші ознаки ревнощів.

Тесс прокинулася від того, що відчула щось неприємне на своїй щоці. Вона розплющила очі й різко провела рукою по обличчю, перевіряючи чи не повзає щось по ньому. Нічого не знайшовши, дівчина потяглася до телефону, перевірила котра година і чи не запізнюється вона на заняття. На екрані було за десять хвилин на шосту. Поглянувши на вікно, вона усміхнулася. Світанок був сонячним і погода передвіщала теплий день.

 Почухавши голову, Тесс тільки зараз згадала, що вчора вона була разом з Елліасом у шикарному ресторані, де вперше скуштувала крабове м'ясо та ще якісь морепродукти. Та вона зовсім не може пригадати, як вони повернулися додому? 

Від сьогоднішньої пробіжки Тесс вирішила відмовитись, щоб підготуватися до контрольної.

 Впевнена у своїх силах і пам'яті, вона застібнула перлинні ґудзики на квітчастому сарафані, і вдягнувши чорні сандалі, вийшла з квартири, де з усмішкою подивилася на двері сусіда. Минуло кілька секунд і Тесс з полегшенням видихнула, відпускаючи думки про сусіда та вчорашній вечір. Вона була вдячна йому за таку дивну та спонтанну поведінку і позитивні емоції, а головне за можливість побачити море.

Тесс довелося пробігтися, щоби встигнути заскочити в автобус. Доїхавши до медичної академії вона трохи засумувала, коли зрозуміла, що зараз може початися. Адже Елліас вчора залишив надто багато питань, на які деякі зі студентів бажали отримати відповіді. Можливо, і декан покличе її на допит, адже до Тесс у нього особливе ставлення. Вона представляє університет на олімпіадах і є однією зі студенток, про яку дбає весь викладацький колектив.

 Варто було Тесс переступити поріг аудиторії, як її оточили однокурсниці. Дівчата були награно доброзичливі й розпитували Тесс про її загадкового і такого привабливого брата. Вони хотіли дізнатися про нього все: його ім’я, вік, наскільки він багатий, чи одружений, чи є в нього дівчина та багато іншого. Вони благали Тесс, познайомити їх з її братом і готові були запропонувати їй свою вічну дружбу та всякі «дівочі штучки», а одна з дівчат навіть натякнула на грошову винагороду.

 Хоча Тесс і була злегка наївною і довірливою, але все ж таки розуміла, що інтерес і увага виявлена ​​до неї, це лише бажання дівчат познайомитися з гарним чоловіком.

– Я не впевнена, що це можливо. – Видихнула Тесс, не знаходячи відповідних слів для пояснення всієї складності ситуації в якій вона опинилася.

– Ну ти ж навіть не спитала його! – обурилася рудоволоса Амалія, що славилася на весь університет своїми ідеальними грудьми.

– Дай номер телефону. – Попросила кароока Міранда і простягла Тесс свій айфон. – Я сама запрошу його на побачення.

 Тесс зітхнула і зніяковіло відвела очі убік, розуміючи, що відмовити вона не може, а давати якусь інформацію не має права. Тому вона пообіцяла, що сьогодні ввечері поговорить із братом і з його дозволу дасть його номер телефону та домовиться про зустріч. Адже вона не може зізнатися дівчатам, що її брат зовсім не брат їй.

 – Ну хоча б ім'я його скажи! – Простогнала Амалія. І відразу підкупила Тесс своєю пропозицією. – А знаєш що, пішли разом на танці сходимо? Або в кафе! Так ти зможеш поспілкуватися з нами та розповісти про нас своєму братові. Або взагалі можеш запропонувати йому приєднатися до нас!

– Елліас. Мого брата звуть Елліас. – Видихнула Тесс, зрадівши дзвінку, що дозволяв розпочати заняття.

 Після контрольної Тесс і ще пару одногрупників, які були певними «заучками», вирішили сходити до бібліотеки, щоб узяти деякі альбоми для практичного заняття з патологічної анатомії та фізіології. Одним з них був Деймон, хлопець, що сидів на задній парті та практично ніколи не спілкувався з іншими хлопцями.

 Він був симпатичний Тесс з найпершої їхньої зустрічі в одній із лекційних аудиторій. Високий. З доглянутими нігтями та очима кольору індиго. Його вії були густими та темними, що будь-яка дівчина могла б позаздрити. Хлопець одягався зі смаком та завжди знав, що буде в моді завтра. Хоча він і сидів на задній парті, але залишався одним із відмінників. Його ім'я завжди майоріло в першій десятці найкращих студентів на потоці, на якому навчалося понад триста людей.

 Сьогодні волосся Деймона було зачесане назад і укладене гелем. На ньому була блакитна сорочка і темно-сині штани, ремінь із бляхою «бос» та шкіряні туфлі з округлим носком. Хлопець йшов поряд із Тесс і здається, не приховував свого інтересу до неї. Коли вони увійшли до бібліотеки, Деймон виявив себе та свою симпатію і запропонував удвох переглянути один альбом.

– Пішли разом подивимось?

– Що? – Тесс не чекала, що він заговорить з нею, адже ніколи не помічала його в компанії дівчат. – Що, вибач?

– Альбом погортаємо разом. – повторив хлопець і, посміхаючись показав у бік столу. – так буде простіше та швидше.

– Так, звісно, ти правий! – погодилася Тесс і пішла за ним з палахкими щоками.

– Ти вже розпочала написання курсової? – так само спокійно та безпристрасно Деймон почав розмову, розглядаючи кольорову схему патологічного процесу.

– Поки що підбираю матеріал, але ще не відсортувала і половину. – Усміхнулася Тесс. – А ти?

 – Написав одну третину.

– Ого! Це дійсно навдивовижу. – Здивувалася дівчина і на мить застигла, розглядаючи відчужене обличчя Деймона. – Коли ти встигаєш все робити?

– Мені нема чим зайняти себе, от і виконую все що можу. – Видихає хлопець і переводить свій погляд на Тесс, вловивши її інтерес і змусивши зніяковіти. – Хочеш, допоможу тобі з написанням?

 – Що?! Ні! Звичайно ж ні! – заливаючись фарбою, вона відвела очі убік. – Я сама можу. Але дякую за пропозицію.

– Думаю зайнятися підробітком. Можливо почну писати курсові для інших. – Видихнув Деймон, продовжуючи ненав'язливу розмову. – Поєднуватиму корисне з приємним. 

– Це дуже гарна ідея. – Підтримала його Тесс. – мені й самій варто задуматися про це. На реальний підробіток немає часу.