Розділ восьмий

Розділ сьомий. Старий і море. 

Вони сиділи на відкритій терасі, за столиком у спеціально огородженому місці з видом на море. Тесс зачаровано дивилася на вечірні відблиски прибою і посміхалася щоразу, коли велика хвиля врізалася в прибережні міні-скелі. Прохолодний вітер все ще був теплим і дбайливо торкався її шкіри, опалюючи своєю свіжістю. 
Насолоджуючись цією унікальною можливістю, Тесс не наважувалась запитати у сусіда, як довго вони будуть перебувати тут. Вона жодного разу за все своє життя не була біля моря. Жодного разу не бачила своїми очима блакитних хвиль, що нагадували собою безмежний норов. Її очі буквально світилися дитячою щирою радістю, якою вона завдячувала своєму дивному сусідові.
Та попри насолоду Тесс не могла не зауважити для себе, що завтра потрібно буде прокинутися якомога раніше і підготуватися до контрольної, що буде показовим зрізом знань. І вона повинна підготуватися! Їй не можна давати слабину в навчанні. Це надто велика розкіш як для сироти, що самотужки пройшла бюрократичну систему і довела усім, що має право навчатися та отримати бажану освіту. Вона повинна тримати цю високу планку, якщо хоче досягти успіхів не лише у навчанні, а й у майбутньому.
– Сусідко, ти що будеш їсти? – Запитав Елліас, простягаючи здивованій дівчині меню. – Я наче не проти замовити морський коктейль та шмат гарно просмаженого мяса. – Він подивився на Тесс і вигнув брову, чекаючи на відповідь. Але вона не поспішала відповідати.
Елліас припускав побачити здивовану реакцію Тесс, адже знаючи її, і бачивши в яких умовах вона виживає, така правильна дівчина повинна була відмовитись від їжі. Цей ресторан був одним з найкращих у цьому місті. І «найкращий» означало все! Ціна та якість збігалася. І для Елліаса гроші не були проблемою. Він звик відвідувати такі заклади, балувати себе та своїх друзів, що так само як і він знали ціну розкоші і зовсім не хизувалися цим. 
Кожен із тих, хто був близький Елліасу, пройшов важкий шлях з низів до вершин і не гидував своїм минулим. Вони мали власні принципи і правила, за порушення яких було єдине покарання – виключення із кола дружби. Так перевірялися друзі та вороги, так перевірялася заслуга на повагу та поблажливість в інших ситуаціях. 
І саме так перевірялись жінки. Усі перевірялись грошима та надбажаннями.
– Замовляй що хочеш. – повторив Елліас. А Тесс продовжувала потуплювати очі в меню і червоніла від збентеження.
 Тесса боялася подивитися на сусіда, бо відчувала, як зрадлива хвиля сорому підкочувала до горла і викликала сльози. Навіть якщо вона відмовлятиме собі у всьому цілий місяць, не зможе накопичити грошей навіть на порцію найдешевшого чаю з цього меню. І в сумці у неї були дві купюри по двадцять і кілька дрібних монет – залишки тижневого бюджета, які вона намагалась не витрачати без потреби.
– Можна мені води? – ледве чутно запитала вона, відклавши меню і подивившись на усміхнену офіціантку, що запитально підняла ідеальну брову і перевела погляд карих очей на одного з найбажаніших гостей закладу.
Елліас з розумінням дивився на сусідку і нічого не сказав їй, кивнувши своїм друзям за сусіднім столиком, що все чули і з цікавістю обернулись до них. Він віддав меню офіціантці і сам зробив замовлення, вважаючи, що зможе здивувати Тессу і побалувати, хоча вона протестуватиме, судячи з її вибору.
 – Давай морепродукти. Всі. Овочі. І стейк середньої прожарки.
– Буде зроблено. – прийнявши основне замовлення, дівчина запропонувала вибрати напої, але Елліас зупинив її.
– Мені як завжди. А їй, – він кивнув на Тесс, – гранатовий сік. І газовану воду з лаймом.
– Добре. Приємного вечора. – кокетливо посміхаючись відказала офіціантка і підійшла до сусіднього столика, адже гості були впізнавані та ієрархія у прийнятті замовлень дотримувалася чітко.
– Елліас, – Тесса злегка нахилилася до сусіда і прикривши рота рукою, сказала тихенько, так щоб її ніхто не зміг почути окрім нього. – У мене справді немає грошей, щоб сплатити й соту частину цього замовлення.
– А хто питав у тебе про гроші? – Спокійно відповідає сусід і нахиляється ближче до неї, копіюючи її соромязливу поведінку. – Я запросив тебе, отже, я плачу за все!
 – Все одно, це не дуже добре. – Видихнула Тесс і відразу додала. – Я поверну гроші як тільки отримаю стипендію. Або дві.
– Поглянь на мене. – Елліас захопив її холодні пальці і злегка стиснув їх, закликаючи до уваги та підкорення. – Я не один з твоїх однокурсників. Я хочу, щоб ти насолодилась їжею, і навіть не смій відмовлятися!
– Так-так, – до них розвернувся водій і посміхаючись на всі тридцять два зуби, чемно попросив. – будь ласка, не змушуй нас силувати тебе! – його голос був трохи загрозливим, але м'яким. Тесса лишень притиснулась спиною до мякої спинки і завмерла, вислухавши таку несподівану погрозу.
– Розумієш, про що я говорю? – Елліас відпустив руку сусідки і напружився всім тілом, коли побачив тих, заради кого вони приїхали.
 До їхнього столика досить швидко підійшли двоє чоловіків.
Один із них «старий» у бежевому брючному костюмі та білих туфлях. Він упирався на тростину і накульгував на праву ногу. Чоловік, на вигляд якому було за шістдесят років, мав залисини на голові і синюшні мішки під очима болотного кольору. Він похмуро дивився на Елліаса, а перевівши важкий погляд на Тесс, посміхнувся.
 Другим був молодий чоловік середнього зросту. Русявий. Його ніжне, майже дівоче обличчя було усипане ластовинням, а у вухах блищали сережки-цвяхи. Він тримався гордо, хоч і йшов на крок позаду від «старого». Єдине, що кидалося у вічі і псувало його бездоганний образ, це посмішка із золотими зубами, що ставали яскравою плямою на тлі пісочного кольору його костюма.
 Чоловіки сіли за столик до Елліаса і привітали його та його супутницю, що застигла на своєму місці та боялася поворухнутися.
– Я вже думав, що ти вирішив відмовитись. – їдким голосом звернувся молодий чоловік з золотими зубами та одразу замовк, приструнений «старим».
– Метью! – Старший чоловік лише назвав його ім'я, але здавалося, що він вимовив цілу промову, судячи з емоцій на обличчі Метью.
– Я вирішив, що піду до кінця, якщо така справа. – Відповів Елліас, не збираючись представляти незнайомців своїй сусідці, що старанно ховає погляд від зухвалого і відвертого розгляду.
 Тесс справді не хотіла слухати про що говоритимуть чоловіки і щоб не прислухатися до них, прокручувала в голові плани на завтра та на наступну практику. А коли принесли ті самі морепродукти та напої, вона не замислюючись почала їсти їх, і не тільки тому, що була голодна. Водій вкотре глянув на неї і підморгнув, нагадуючи про те, що буде у разі її відмови від їжі. Тому не маючи інших опцій Тесс прийняла єдине правильне рішення.
 Насолоджуючись кожним новим смаком, вона не звертала уваги на усмішки чоловіків та інших відвідувачів, а також офіціантів, що спостерігали за нею як коти за мишею. Звичайно ж, Тесс розуміла, що багато чого не знає про столовий етикет, особливо про правила вживання морепродуктів, але не соромилася бути простою. Брала імператорські креветки руками, очищала їх та з'їдала.
 Все що могла брала руками і навіть упіймала себе на тому, що облизує пальці, що були забруднені надзвичайно смачним медово-кислим соусом. Соромлячись самої себе, вона подивилася на краба, що лежав на блюді, спрямовуючи на неї свої щупальця і зітхнула. Тут їй потрібно було скористатися допомогою інструментів. Адже у фільмах вона не одноразово бачила, що панцир краба досить міцний і його руками не розламати.
– Я б все ж таки хотів зустрітися з усіма. – відказав «старий» і якось по-доброму посміхнувся, коли Елліас мовчки заходився допомагати своїй супутниці, очищуючи для неї м'ясо краба. – Я знаю, що в тебе є свої вимоги та свій підхід до ведення бізнесу. Я знаю, що багато хто потай бояться заперечити, але й погоджуватимуться з небажанням.
– Звичайно ж, – Метью зробив ковток червоного вина і взявши зубочистку, почав розжовувати її, при цьому продовжуючи викладати свою думку. – Ви хочете різко перейти на «біле», а це не так легко і просто, і це величезні втрати. Поки ваш «білий» бізнес дасть свої плоди пройде багато часу, а це мільйони. Навіть заради спокою та балансу багато хто не захоче жертвувати таким прибутком.
– Метью, ти ж був згоден зі мною?! – «старий» благаючим поглядом глянув на Елліаса. – Рішення буде ухвалено мною, а не ним.
– Поки Ти дихаєш, так! – з огидою виплюнувши зубочистку, молодий чоловік розтягнув губи в посмішці. – Але спадкоємцем бізнесу є я, і в майбутньому я вирішуватиму усі ці питання!
– Це у майбутньому! – гаркнув «старий». – Я запропонував коронувати тебе, Елліас. І я відстоюватиму твою кандидатуру до останнього подиху! – нагадав він. – Я хочу піти з життя, знаючи, що зміг зробити щось правильне! Ти розумієш про що я?
 Елліас кивнув головою.
– Що ж, побачимося на зльоті. Тоді все і вирішиться. – Видихнув «старий» і похлопав Метью по плечу. – Нам вже час.
– Ще побачимось! – цокнувши язиком і облизнувши свої золоті зуби, Метью з цікавістю подивився на дівчину, що застигши на місці, не відводила від нього своїх почервонілих очей. – Бай-бай.
– До зустрічі. – спокійно попрощався Елліас і стискаючи в руці виделку, провів поглядом нахабу, який як пити дати стане йому кісткою поперек горла в майбутньому.
– Ел, – за столик пересіли друзі сусіда і не соромлячись Тесс, почали розпитувати його про те, що він собі думає. – «Старий» й справді хоче бути правильним? Чи готує щось?
– Може він просто хоче тебе підставити? Адже «общак» буде величезним. А «по білому» жити це складно, та ще й з такими сумами.
– А як же трафік? – водій почухав потилицю. – «старий» може і вирішив зав'язати з дівчатами, а ось його протеже наврядче підтримає таке. Має три клуби. Два з яких існують на трафіку.
– Я вірю «старому». – тихо відповів Елліас. – Він людина слова. А з цим Метью ми розберемося тоді, коли він проявить себе. Немає сенсу зараз звертати на нього увагу. Він поки що не вирішує нічого.
– Але «старий» може будь-якої миті відійти в інший світ.
– Просто тримай його на прицілі та перевіряй всі його рухи за спиною «старого». Поки так. – вирішив Елліас. – Все інше виявиться після коронації. До речі, підготуйте всіх. Не можна недооцінювати шакалів.
– Звичайно! – Кивнув водій, і вже за мить його брови злетіли вгору від здивування. – Вона спить чи що?
 Елліас повернув голову до сусідки і зворушений такою милотою, розплився в посмішці. Його сусідка і до трапези виглядала втомленою, а після прийому їжі, її розморило настільки, що дівчинка, притискаючи до столу свою сумку з конспектами, скористалася нею як подушкою, і справді заснула.
 Весь ресторан помітив це. І кожен, хто дивився на Тесс, усміхався. Багаті і такі ситі відвідувачі були зворушені простотою такого дитячого безсилля. Мова вже не йшла про етикет та правила пристойності. Справа була в іншому. У світі, де правлять величезні гроші, немає місця прояву земних «смертних» слабкостей. Всі носять маски і поводяться показово, не дозволяючи собі проявляти справжніх емоцій та почуттів. А тут звичайна людина, яка впала в стан байдужості.
– Мабуть, нам варто повернутися додому. – видихнув Елліас, торкаючись пальцями шовкового волосся сусідки, що так спокушає його своєю довжиною.
Елліас продовжував усміхатися як підліток. Він сам не міг зрозуміти, що з ним відбувається і чому ця дивна дівчинка так діє на нього?! Але заперечувати факт якоїсь хімії між ними не було сенсу. Його сірі будні розбавились яскравими фарбами і це радувало не тільки його самого, але і його друзів, що так само як і Елліас, вважають його сусідку трохи не в собі. Але з іншого боку, вони бачать її чистоту і не проти цієї незрозумілої дружби.
 Дівчинка настільки була вимотана і втомлена, що навіть не прокинулася, коли Елліас підхопив її на руки і відніс до машини. Сусідка не розплющувала своїх очей і так само сильно притискала до грудей сумку з конспектами. Хлопці намагалися жартувати над Елліасом, мовляв, він закохується в цю дівчину чи вона випоїла його якимось зіллям. Та він навіть не відмахувався від їх слів, адже й сам почав підозрювати це.
 Пролунав дзвінок мобільного телефону і Елліас, притримуючи голову Тесс, відповів. Він не хотів її розбудити і забезпечив їй максимально комфортні умови на своїх колінах.
– Шрам, що дізнався? – тихо спитав Елліас і напружився всім тілом, коли отримав вичерпну відповідь на своє запитання.
– Дізнався все! – весело відказав той, хто був найкращим другом Елліаса і виконував роль «детектива» та знаходився в постійній позиції інкогніто. – Коротше так. Слухай. Сусідка твоя свята людина. Жила з батьками. Сім'я була не заможною, але цілком нормальною. Батьки працювали і вирощували її в любові та турботі. За словами сусідів та колег її батьки були святими та безвідмовними. Мати працювала у музеї мистецтвознавства, а батько у столярному цеху. Три роки тому вони потрапили в аварію та померли в реанімації. Після смерті батьків, опіку над Тессою взяла дальня родичка, яка з'явилася лише раз на похованні. Про неї я поки що нічого не дізнався, але в процесі. – Пообіцяв Шрам і продовжив видавати інформацію. – Так. Вона продала більшу частину речей, щоб покрити витрати на госпіталь та поховання батьків. Сусіди нею захоплюються, адже дівчинка гарна та дбайлива, і завжди вислухає і завжди допоможе. Після школи вступила до медичної академії. Відмінниця. Викладачі її обожнюють. Говорять, що вчити Тесс одне задоволення, адже вона вбирає інформацію як губка і завжди відповідально підходить до завдань. До речі, вона отримує підвищену стипендію та має пільги. А ще, раз на рік усі викладачі скидаються грошима і підносять Тесс подарунок у вигляді якоїсь там премії. Ну коротше кажучи, вони не зізнаються їй про те, що з жалості допомагають їй грошима. Так. – Зітхнув Шрам. – Ага, була у стосунках із якимось Оскаром, що був місцевим ловеласом, але нещодавно вилетів з академії за вживання наркоти. Він користувався пільгами Тесс і явно щемив її. Її одногрупники не раз бачили, як він замахувався на неї, а кілька разів вона приходила з синцями, хоча сама ж виправдовувалась падіннями. Коротше кажучи, коли викладачі зрозуміли, що їхня краща студентка зв'язалася з поганим хлопцем, вони допомогли їй домогтися офіційної заборони наближення до неї та її будинку.
 Почувши таку інформацію, Елліас хмикнув і глянув на Тесс. Він відчував жалість до цієї «дитини», що перетворюється на гарного лебедя. І продовжував дивуватися силі духу дівчинки, що зоставшись самотньою в жорстокому світі, все ще залишається «святою» і вірить у дива. Адже він пам'ятає слова Тесс: "У всьому поганому є щось хороше!". Багато дівчат, опинившись на місці Тесс, зламалися б ще на початку, багато хто б зайнявся проституцією – адже це єдиний порятунок від злиднів. А вона продавала речі і відмовляла собі у всьому, та продовжувала виживати.
 – Ел, ти слухаєш? – Запитав Шрам, коли запідозрив свого друга в зануренні у власні думки.
– Так, слухаю.
– От і все, що зміг дізнатися про твою сусідку.
– Значить родичка далека поки сліпа пляма? – натякнув Елліас.
– Я в процесі, як дізнаюся повідомлю! – Пообіцяв Шрам і поцікавився, як пройшла зустріч. – Що вирішили?
– Готуємось до коронації. – Видихнув Елліас і повторив якось загадково. – Готуємось до коронації.