Розділ пятий

Розділ п'ятий. Новий день, нове харчування. 

В цьому зоровому протистоянні першою здалася Тесс. Дівчина зрозуміла, що не зможе більше чинити опір, і посміхаючись, відвела очі у бік плити, на поверхні якої виднілись кілька підозрілих плям. Елліас скористався моментом і схопившись з місця, підійшов до сусідки впритул. Він юрком встромився між її ніг, і вагою свого тіла втис дівчину в скло кухонного вікна. 

– Що ти робиш? – серйозно, але з відвертим переляком у погляді, питає Тесс і намагається вгамувати бурю в животі.

Мільйони метеликів випурхнули назовні й кинулися в різні боки, залишаючи по собі болісне тяжіння і палке бажання чогось більшого. Вона так боїться цього дивного почуття, що з'являється щоразу, варто сусідові торкнутися її, але нічого не може вдіяти ні з ним, ні з собою. На щоках спалахнув рум'янець, а в роті пересохло. 

– А ти, що робиш? – хрипким голосом запитує Елліас, захоплюючи тонкі зап'ястя сусідки до своїх рук. 

– Майже сиджу на підвіконні. – Видихає вона перше що спадає на думку, і відсувається головою до шибки, збиваючись з нормального дихання. 

– Ось і майже сиди на підвіконні! – видихає Елліас у прочинені губи Тесс. – Ти така незрозуміла. – Він накриває її м'які губи поцілунком, і не випускаючи витончених рук, продовжує насолоджуватись трепетом дівчини, що так безтурботно назвала його братом. 

Поцілунок був м'яким, наповненим ніжністю на яку здатен дорослий чоловік, з легким присмаком гіркоти кави та солі. Одурманений рухами її губ, Елліас буквально з останніх сил зупинив це божевілля, яке він сам і почав кілька секунд тому. Чим він керувався та на що розраховував, він і сам не знає. Але якщо зараз не зупинитись, то за мить він вже не зможе цього зробити. Занадто солодкою і занадто бажаною виявилась його сусідка. 

– Краще я піду. – Видихає Елліас в її палке обличчя, не зводячи очей з прочиненого рота. 

– Йди. – Тяжко зітхнувши, вона продовжує сподіватись на його милість та завмирає в очікуванні чогось більшого. Вона як і Елліас бажала продовження цього незрозумілого та спонтанного пориву пристрасті. 

– Завтра на каву чекай. – сусід поволі відпустив її зап'ястя, та відійшов до столу. Зробив ковток залишків кави й зупинився у дверному отворі. Він сканувальним поглядом холодних очей подивився на все ще зачаровану Тесс. Адже дівчина явно перебувала у легкому шоці. – З мене новий телевізор. 

Вранці Тесс прокинулась перезарядженою. Вона відчувала себе сповненою сил. Зібралася на пробіжку, посміхаючись сама до себе. Вона все ще не могла прийти до тями після нічної події. Довго не могла заснути, думала про сусіда та його витівку. І в глибині душі засмучувалася про розбитий телевізор. У неї дійсно не було грошей на новий, як і на вживаний. Але довго тримати образи чи обурюватись на сусіда Тесс не могла і не хотіла. Вона не прив'язувалася до речей і намагалася усунутись від меркантильності якомога далі.

Втомлена і задоволена собою та кілометражем який вдалось подолати, Тесс добігла до під'їзду і зупинилася. На лаві вже засідав місцевий комітет стареньких пліткарок. Три сусідки щось голосно обговорювали, а помітивши Тесс, замовкли на хвильку. Та лишень для того, щоб перебиваючи одна одну, повідомити їй останні новини: 

– Тесса, доброго ранку! – проскреготіла худорлява жінка з блякло-рожевим волоссям. 

– І вам доброго ранку! – Усміхаючись у відповідь, дівчина зупинилася навпроти стареньких. 

– Ти чула, що вночі сталося? 

– Та як вона могла почути, якщо вона спати лягає зарано. – невдоволено втрутилась повненька жінка з важкими повіками та перлинами у вухах. 

– Ну, то може вона прокинулась, як почула таке! 

– Ну подиви на цю дитину, вона не така як ми, вона спить вночі, а не за сусідами шпигує! – хмикнула третя, що сиділа посередині й мала дрібну сітку зморшок. 

– То що сталося? Що я могла почути? – перепитала Тесс, не бажаючи слухати сварку подруг-пліткарок. 

– Твій сусід побився з кимось! – відказала перша, що з рожевим волоссям. 

– Так-так, точно він бився з кимось! – підтвердила рудоволоса, що сиділа посередині. – А може і вбив когось. 

– Побився? – Здивовано перепитала Тесс і усміхнулася, згадавши нічні події. – Вбив когось? 

– Я кажу, що ця дитина нічого не чує і не бачить, тому що занадто молода! – задоволено сказала рудоволоса, штурхнувши ліктями кожну з подруг. – Ну так, такий гуркіт був, як ніби тіло впало від удару. 

– Він такий цей новий сусід! – впевнено відказала худорлява. – Тобі б Тесса, треба бути обережнішою. Бо ніколи не знаєш, що в нього в голові та які в нього наміри! 

– Дякую за вашу турботу. – Тесс усміхнулась ще ширше, адже згадала про який звук йдеться. Той звук був створений падінням її старенького телевізора. 

– А сьогодні, – продовжила розповідь рудоволоса, – може десять хвилин до твого повернення, він заніс величезну коробку. 

– Телевізор купив. 

– Та невідомо для чого та коробка, може він порізав тіло того, кого вбив і зараз в коробку заховає та винесе усі докази вбивства. 

– Величезний такий телевізор, – роздумувала та, що з перлинами. – Він багатій, а живе у нашому домі. Ти бачила його машину? Чого його занесло до нас? 

– Бідна Тесса, як ти взагалі можеш жити поряд з таким Дияволом?! 

– Все буде добре. – м'яко заспокоювала Тесс. – Можливо він телевізор розбив, тому ви й чули той звук. – пояснювала вона, не маючи змоги зупинити свою усмішку. – А сьогодні новий телевізор купив, щоб розбитий замінити. 

– Ще скажи, що він зовсім не такий поганий як ми про нього думаємо. – проскреготіла худорлява з рожевим волоссям. 

– Може і так. – Тесс знизала плечима і подивившись на екран свого мобільного телефона, важко зітхнула. – Треба бігти. Я піду вже. Приємного вам дня, панянки. – Побажала сусідкам-пліткаркам, не маючи бажання продовжувати слухати їх здогадки.