Розділ пятий

Розділ пятий. Новий день, нове харчування.

В цьому зоровому протистоянні першою здалася Тесс. Дівчина зрозуміла, що не зможе більше чинити опір, і посміхаючись, відвела очі у бік плити, на поверхні якої виднілись кілька підозрілих плям. Елліас скористався моментом і схопившись з місця, підійшов до сусідки впритул. Він юрко встромився між її ніг, і вагою свого тіла втис дівчину в скло кухонного вікна.
– Що ти робиш? – серйозно, але з відвертим переляком у погляді, питає Тесс і намагається вгамувати бурю в животі. Мільйони метеликів випурхнули назовні і кинулися в різні боки, залишаючи по собі болісне тяжіння і палке бажання чогось більшого. Вона так боїться цього дивного почуття, що з'являється щоразу варто сусідові торкнутися її, але нічого не може вдіяти ні з ним, ні з собою. На щоках спалахнув рум'янець, а в роті пересохло.
– А ти що робиш? – хрипким голосом запитує Елліас, захоплюючи тонкі зап'ястя сусідки до своїх рук.
– Майже сиджу на підвіконні. – Видихає вона перше що спадає на думку, і відсувається головою до шибки, збиваючись з нормального дихання.
– Ось і майже сиди на підвіконні! – видихає Елліас у прочинені губи Тесс. – Ти така незрозуміла. – Він накриває її м'які губи поцілунком, і не випускаючи витончених рук, продовжує насолоджуватись трепетом дівчини, що так безтурботно назвала його братом.
Поцілунок був м'яким, наповненим ніжністю на яку здатен дорослий чоловік, з легким присмаком гіркоти кави та солі. Одурманений рухами її губ, Елліас буквально з останніх сил зупинив це божевілля, яке він сам і почав кілька секунд тому. Чим він керувався та на що розраховував, він і сам не знає. Але якщо зараз не зупинитись, то за мить він вже не зможе цього зробити. Занадто солодкою і занадто бажаною виявилась його сусідка.
– Краще я піду. – Видихає Елліас в її палаюче обличчя, не зводячи очей з привідкритого рота Тесс.
– Йди. – Тяжко зітхнувши, вона продовжує сподіватись на його милість та завмирає в очікуванні чогось більшого. Вона як і Елліас бажала продовження цього незрозумілого та спонтанного пориву пристрасті.
– Завтра на каву чекай. – сусід поволі відпустив її запястя, та відійшов до столу. Зробив ковток залишків кави і зупинився у дверному отворі. Він скануючим поглядом холодних очей подивився на все ще зачаровану Тесс. Адже дівчина явно перебувала у легкому шоці. – З мене новий телевізор.

Вранці Тесс прокинулась перезарядженою. Вона відчувала себе сповненою сил. Зібралася на пробіжку, посміхаючись сама до себе. Вона все ще не могла прийти до тями після нічної події. Довго не могла заснути, думала про сусіда та його витівку. І в глибині душі засмучувалася про розбитий телевізор. У неї дійсно не було грошей на новий, як і на вживаний. Але довго тримати образи чи обурюватись на сусіда Тесс не могла і не хотіла. Вона не прив'язувалася до речей і намагалася усунутись від меркантильності якумога подалі.
Втомлена і задоволена собою та кілометражем який вдалось подолати, Тесс добігла до під'їзду і зупинилася. На лаві вже засідав місцевий комітет стареньких пліткарок. Три сусідки щось голосно обговорювали, а помітивши Тесс, замовкли на хвильку. Та лишень для того, щоб перебиваючи одна одну, повідомити їй останні новини:
– Тесса, доброго ранку! – проскреготіла пискляво худорлява жінка з блякло-рожевим волоссям.
– І Вам доброго ранку! – Усміхаючись у відповідь, дівчина зупинилася навпроти стареньких.
– Ти чула, що вночі сталося?
– Та як вона могла почути, якщо вона спати лягає зарано. – невдоволено втрутилась повненька жінка з важкими повіками та перлинами у вухах.
– Ну, то може вона прокинулась, як почула таке! 
– Ну подиви на цю дитину, вона не така як ми, вона спить вночі, а не за сусідами шпигує! – хмикнула третя, що сиділа посередині і мала дрібну сітку зморшок.
– То що сталося? Що я могла почути? – перепитала Тесс, не бажаючи слухати сварку подруг-пліткарок.
– Твій сусід побився з кимось! – відказала перша, що з рожевим волоссям.
– Так-так, точно він бився з кимось! – підтвердила рудоволоса, що сиділа посередині. – А може і вбив когось.
– Побився? – Здивовано перепитала Тесс і усміхнулася, згадавши нічні події. – Вбив когось?
– Я кажу, що ця дитина нічого не чує і не бачить, тому що занадто молода! – задоволено сказала рудоволоса, штурхнувши ліктями кожну з подруг.
– Ну так, такий гуркіт був, як ніби тіло впало від удару.
– Він такий цей новий сусід! – впевнено відказала худорлява. – Тобі б Тесса, треба бути обережнішою. Бо ніколи не знаєш, що в нього в голові та які в нього наміри!
– Дякую за вашу турботу. – Тесс посміхнулась ще ширше, адже згадала про який звук йдеться мова. Той звук був створений падінням її старенького телевізора.
– А сьогодні, – продовжила розповідь рудоволоса, – може десять хвилин до твого повернення, він заніс величезну коробку. 
– Телевізор купив. 
– Та невідомо для чого та коробка, може він порізав тіло того, кого вбив і зараз в коробку заховає та винесе усі докази вбивства.
– Величезний такий телевізор, – роздумувала та, що з перлинами. – Він багатій, а живе у нашому домі! Ти бачила його машину? Чого його занесло до нас?
– Бідна Тесса, як ти взагалі можеш жити поряд з таким Дияволом?!
– Все буде добре. – мяко заспокоювала Тесс. – Можливо він телевізор розбив, тому ви і чули той звук. – пояснювала вона, не маючи змоги зупинити свою посмішку. – А сьогодні новий телевізор купив, щоб розбитий замінити.
– Ще скажи, що він зовсім не такий поганий як ми про нього думаємо. – проскреготіла худорлява з рожевим волоссям.
– Може і так. – Тесс знизала плечима і подивившись на екран свого мобільного телефона, важко зітхнула. – Треба бігти. Я піду вже. Приємного вам дня. – Побажала сусідкам-пліткаркам, не маючи бажання продовжувати слухати їх здогадки.
Швидко піднявшись до своєї квартири, Тесс застигла на місці, побачивши неочікуваний сюрприз. Біля дверей її квартири стояла велика коробка з тим новим телевізором, про який їй повідомили сусідки. Дівчина кілька хвилин не знала, що їй робити з таким подарунком, але вирішила, що не можна залишати таку дорогу річ без нагляду. Адже вона могла лишень здогадуватись скільки коштує таке задоволення. 
Тесс постукала у двері до сусіда і поправила бретель своєї чорної майки, що злетіла.
– Що хотіла, сусідко? – Відчинивши двері навстіж, Елліас посміхався, бачачи здивування на обличчі Тесс. Він був задоволений собою і тим, що зміг здивувати цю дівчинку, яка все ще викликає в ньому незвичні відчуття. 
Елліас був упевнений, що сусідка не зможе просто прийняти цей подарунок і обов'язково спробує його повернути. Так і вийшло. Але він не має наміру приймати подарунок назад, адже він пообіцяв, що відшкодує їй збитки.
– Добрий ранок. – перше, що сказала Тесс, посміхнувшись до сусіда. – Тут дуже дорога річ біля моїх дверей. – невпевнено пробурмотіла вона, відчуваючи як на її щоках загорівся рум'янець. Вона не могла заспокоїтись і періодично дозволяла собі зупиняти погляд на губах Елліаса, згадуючи кожен їхній поцілунок. Хоча більший інтерес викликав його оголений торс і приспущені на стегна спортивні штани, які інтригували і притягували до себе її погляд. – Тут твій телевізор стоїть. – Врешті видихнула Тесс і показала рукою на подарунок.
– Твій!
– Ваш? – вона примружила очі.
    – Твій! – повторив сусід.
– Ні, – заперечила Тесс і настояла на своєму. – Твій телевізор заважає мені зайти до моєї квартири. – Закусивши нижню губу, вона ще раз вказала рукою на коробку. – Ти не міг би забрати його?
– Не можу. – Усміхаючись збентеженню та дитячій безпосередньості сусідки, Елліас вирішив, що насолоджуватиметься до останнього цим трепетним хвилюванням, що виникло у нього в грудях. – Роби з ним, що захочеш! Це твій телевізор, сама і вирішуй.
– Ммм, це неправильно. – знов знизала плечима, розгублено вдивляючись в очі сусіда. – Забери його, будь ласка!
– Я розбив твій старий телевізор? Розбив. – Запитуючи, Елліас сам відповідав на свої питання, прояснюючи для сусідки мотиви. – Обіцяв, що відшкодую? Обіцяв! От і відшкодував! Я тримаю свої обіцянки!
– Але мені не потрібен такий дорогий телевізор, міг би купити простенький вживаний, і на тому спасибі! – не приховуючи свого обурення, Тесс відвела очі і з завмиранням серця, застигла на місці.
– Якщо він тобі не потрібен, можеш розбити! – З усмішкою хижака відповів сусід. – Можеш залишити його біля дверей, може хтось та забере.
– Це ти любитель розбивати обличчя та чужі речі. – Видихнула Тесс і примруживши очі, подивилася на коробку. 
– З чого ти взяла, що я полюбляю розбивати обличчя? – запитав Елліас, і згадавши колишнього залицяльника сусідки, розтягнув губи у задоволеній посмішці, погоджуючись з її припущенням.
– Гаразд. Якщо він тобі не потрібен, попрошу когось допомогти мені. – Розмірковуючи вголос, дівчина спробувала відсунути «несподіваний подарунок», що виявився заважким для неї, але надриватися не стала. Вона почухала голову, намагаючись збагнути кому подзвонити і попросити допомоги.
– Добре, давай я допоможу тобі занести його до квартири. – запропонував сусід.
– Дякую. – не маючи змоги відмовитись від допомоги, Тесс подякувала Елліасу і провернула ключ у замку, щоб швиденько відкрити двері.
Тесс з легким подивом і збентеженням спостерігала за тим, як напружуються м'язи на ідеальному тілі чоловіка. Вона не могла стримувати свою усмішку, але намагалася опускати очі, щоб не здатися надто зухвалою чи розкутою. Хоча це було практично неможливо, настільки привабливим був її сусід, що очі мимоволі повертались до милування.
– І все ж таки, – Елліас поставив коробку біля тумби, на якій стояв попередній телевізор і подивився на усміхнене обличчя сусідки. – Я наполегливо рекомендую підключити його зараз.
Тесс на мить затрималася поглядом на драконячій лусці, що рухалась в такт дихання Елліаса, і подумки посварила себе за бажання доторкнутися до неї. Це небезпечне бажання і небезпечний чоловік, до якого її тягне з кожною новою миттю все сильніше.
Пролунав дзвінок мобільного телефону і Тесс розгублено подивилася по сторонах. 
– Вибач, мені треба відповісти на дзвінок.
– Відповідай. – отримавши дозвіл, Тесс відійшла до стіни і тихо сказала «Привіт», прикриваючи долонею рота, ніби не бажаючи щоб Елліас почув розмову.
Елліас загадково розглядав емоції сусідки, що виникали на її обличчі, розуміючи, що він зацікавлений милою особою, яка жодного разу не задумалася про небезпеку «хижого» представника сильної половини людства. Вона навіть гадки не має, кого впускає у свою квартиру і своє життя, кому вона надала допомогу, і від кого терпить нічні візити.
– Спізнююся?!  – закусивши губу, Тесс уперлася чолом у стіну. – Перенесли?! Отже треба бути за півгодини. – Видихнула вона і буквально на очах змінилася. – Так. Встигну! Дякую!
Розправивши плечі, дівчина ввімкнула функцію «енерджайзер» і мовчки забігла у ванну кімнату. Минуло рівно десять хвилин, як вона вибігла назад і не звертаючи уваги на сусіда, притримуючи рушник, схопила рожеву сукню, заздалегіть приготовлену і розкладену на дивані, та знов зникла за дверима ванної кімнати.
Елліас був задоволений і засліплений ніжністю та непідробною щирістю Тесс. Він вперше за довгі двадцять років зустрів когось, хто не боїться його й не вдає із себе хто зна що, як заведено в його світі. Дівчинка була справжньою і непередбачуваною, як для звичайної, незагартованої життям молодої жінки.
– Елліас, – похапцем Тесс змогла мило посміхнутися і простягла сусідові ключі від власної квартири. Вона не замислювалася над тим, навіщо так робить і кому віддає ключі. Зараз усі її думки були спрямовані на практичне завдання з «гістології», та перенесення заняття на яке вона вже спізнювалась. – Будь ласка, підключи телевізор і закрий квартиру на ключ, а я після занять заберу його! – І, перш ніж випорхнути у двері, накинувши сумку з альбомом і зошитами на плече, вона послала повітряний поцілунок своєму трохи спантеличеному сусідові. – Дякую, братику!
– Ага! – Все що зміг відповісти сусід.
Елліас сам не зрозумів, що тільки-но сталося. Але був задоволений собою і поцілунком, хай і повітряним, подарованим йому ніжною дівчинкою, яка як метелик летить на його вогонь. Якби вона не зробила такий необачний крок, у його голові б не дозрів план зі спокуси сусідки. Ні, він не готовий спокушати цю дівчинку, але поки що має таку можливість, розважиться з нею.
Клацнувши пальцями, Еліас обвів кімнату пильним поглядом, відзначаючи потертість предметів та старість обстановки. І важко зітхнувши він розкрив коробку з телевізором, який він обіцяв встановити та підключити. До вечора багато часу, а це дійство займе не більше півгодини, можна і не поспішати.