Розділ другий

Розділ другий. Все гаразд, дякую! 

Вранці наступного дня Тесс тихенько постукала у сусідські двері. Вона повернулася з пробіжки рано і сьогодні не мала наміру спізнюватися, тому одразу прийшла перевірити свого пацієнта. Не замислюючись про погане, щиро віруючи в необхідність свого вчинку, Тесс здивувалася, коли двері різко відчинилися. 

Перед нею стояв широкоплечий чоловік середнього віку з обличчям вкритим дрібними шрамами та татуюванням на скроні. 

– Що треба? – Рикнув він і оглянув її з ніг до голови. 

Від такого нахабного погляду, що пробирав до кісток, Тесс здригнулася і відступила на крок назад. Впоравшись із нападом легкої паніки, вона рішуче повідомила незнайомцю, що продовжував роздивлятись її, причину свого візиту: 

– Я прийшла до Елліаса, оглянути шов. 

– Ну-у, заходь, – кивнув чоловік, пропускаючи дівчину до квартири. Грюкнувши дверима, він пройшов слідом за нею до вітальні. 

Тесс застигла на місці, зіткнувшись з тим, чого не очікувала побачити. У квартирі сусіда було дуже багато людей. Вона оглянула всіх присутніх, що сиділи у вітальні та жахнулася. Семеро не дуже молодих чоловіків так само зацікавлено дивилися на неї у відповідь. У повітрі вихорився душний дим цигарок і буквально не було чим дихати. 

– Ви серйозно?! – обурилася Тесс і з докором подивилася на сусіда, що сидів на софі. Поставивши аптечну сумку на підлогу біля столика, вона швидко відкрила балкон. – Йому потрібне свіже повітря. Невже неясно, що ваша поведінка, – замовкла на півслові. 

«А чи мені дозволено так говорити з ними?!» – подумки корила саму себе за таку необачність. 

Вона була занадто самовпевненою і лишень зараз зрозуміла, що не має права засуджувати гостей свого сусіда. Чоловіки ж перекинулися поглядами й запитливо подивилися на господаря квартири, очікуючи роз'яснень. 

– Ел, що це за дівка? – хмикнув повненький, що сидів в кріслі та приголомшено спостерігав за незнайомкою, яка так вільно себе поводила. Він, як і його приятелі, були шоковані тим, що споглядали, адже не очікували побачити поряд зі своїм босом таку дивну особу, що ніяк не вписувалась в критерії їх життя. 

– Хірург. – спокійно відповів Елліас, не відводячи очей від своєї рятівниці.

Він, як ніхто інший розумів, що це тендітне дівчисько вчора врятувало йому життя в буквальному значенні. Дівчина поводилася сміливо, вона бурмотіла щось собі під ніс, помічаючи на собі відверті погляди незнайомих їй чоловіків. Але продовжувала наводити порядки. Прибирала попільнички, сміття, брудний посуд. 

Вимивши руки, вона повернулася до сусіда і спокійно опустилася перед ним навколішки, щоб зняти пов'язку з рани. Задерла його чорну футболку, примусивши Елліаса тримати її на рівні грудей. 

У кімнаті повисла тиша, поки Тесс обробляла шви. Ніхто не пускав смішки, як це роблять хлопці в її групі, ніхто не знепритомнів. Ніхто не ставив безглуздих запитань і не коментував процес. Обробляючи шов, вона думала лише про процедуру, адже була природженим медиком і пишалася обраною професією. 

Нарешті, коли останній штрих був зроблений, шов накритий чистою серветкою і закріплений лейкопластиром, Тесс збентежено подивилась на свого пацієнта. 

– Вам дійсно потрібно відпочити кілька днів, бажано на самоті. – вона майже прошепотіла останні слова, згораючи від сорому і відчуваючи вогонь на щоках. 

– Іди звідси. – спокійно відказав Елліас, не зводячи очей з сусідки. – І не приходь більше. Далі я сам якось впораюсь! 

Тесс з запитанням в очах подивилась на сусіда, не зовсім розуміючи його слова. Адже йому необхідно бути під постійним наглядом, хоча б перші кілька днів. Його цинічні очі випромінювали дивне світло, і були вже не сірими, а майже чорними. Він категорично відрізнявся від усіх, кого вона знала. Диявольськи гарний, загадковий і привабливо-харизматичний. Сусід явно вселяв страх у неї, але тільки в момент коли його очі дивилися на неї перші секунди, а потім страх зникав, поступаючись місцем дивному трепету метеликових крил, що прокидалися в її животі. 

– Я зараз піду. – Тихо відказала вона, важко зітхнувши. – Але зайду ввечері. Вам справді потрібен спокій для швидкого одужання. – сказала на прощання та узявши сумку, швидко пішла з квартири. 

Елліас нічого не відповів. Провівши дівчину холодним поглядом, він не припускав, що вона наважиться виконати дану обіцянку. Та помилився. 

Цього ж вечора Тесс принесла сусідові гарячий чай, настояний на заспокійливих травах. Вона знала багато хороших рецептів з нетрадиційної медицини, бо була допитлива і вбирала корисну інформацію як губка. Вона була відкрита для знань і впевнена в тому, що рано чи пізно всі ці знання знадобляться. 

Цього разу її сусід сидів на кухні. 

– Це заспокоїть дискомфортний м'язовий біль. – сказала Тесс, простягаючи кухоль ароматного варива, і дочекавшись поки сусід зробить ковток, усміхнулася. 

– Що за..?! – відкашлявшись та скрививши губи від дивовижно гидотного варива, Елліас відставив кухоль на стіл, не бажаючи пити це. 

– Я не казала, що він смачний! – пояснила Тесс, не стримуючи смішок. 

Елліас підвівся з-за столу і закурив цигарку, не звертаючи уваги на очі сусідки, що округлялися від здивування. Йому було зовсім байдуже, що вона про нього подумає. Йому взагалі було давно байдуже, що і хто про нього думає. Чоловік знав собі ціну і завжди відповідав не лише за свої слова, а й за свої вчинки! 

Тесс щиро не могла зрозуміти, чому її сусід так дивно поводиться, але вирішила, що поки вона поруч – повинна вплинути на нього, хоча б на період відновлення. Адже він і уявлення не має, як сам шкодить своєму швидкому одужанню. 

– Що ви за пацієнт такий? – обурилася Тесс, і підбігши до нього, з силою вдарила сусіда по руці. 

Не очікуючи такої реакції, Елліас випустив цигарку. Він щиро дивувався від витівки цього настирливого дівчиська. А Тесс підняла з підлоги ще не скурений майбутній недопалок і загасила, залишивши його в попільничці.