Пиріг

Білченя вибігло з хатинки і примружило оченята.

- Ой, це що таке? Що це таке біле? Таке сліпуче, не можна дивитися навіть.

Слідом за малим йде мама:

- Це сніг, Рижок, зараз зима. А взимку завжди холодно та сніжно. Коли я була малою, ми з братом завжди гралися в сніжки та ліпили білченят. Піди і ти пограйся, але одягайся тепло, бо замерзнеш.

Білченя все бачило вперше. Було дуже цікаво стрибати по гілках, а з них на землю падав, маленькими гірками, сніг. А ще й з неба летіли сніжинки. Рижок хотів хоча б одну спіймати, але всі вони танули на його теплій лапці.

Набігавшись, Білченя вирішило трохи погратися на гілці. І в той момент, коли він ліпив сніжок, він йому здався дуже знайомим. 

Точно, дуже схоже на те, з чого мама робить пиріг. І я спробую та пригощу маму. 

Почав ліпити. Старається, пихтить. Добре, що сніг тримається, не розпадається.

Ну все, закінчивши свій кулінарний шедевр вирішив, що треба скоріше бігти додому, пригощати маму. 

- Мамо, мамо, йди швидше сюди. Дивися, що я зробив.

Білченя тримало пиріг за спиною. 

- А що ж там таке, Рижок? Давай показу швидше.

- Ось, пригощайся мамо.

Рижок простягнув лапки, але... Але пирога не було.

- А де ж? Де пиріг?

- Який пиріг? Де ти його взяв?

- Я сам його зробив, зі снігу.

- Мій хороший, - мама посміхнулася,це ж сніг, він в теплі  одразу тане.

- Нууу, а я так хотів тебе пригостити,-засмутився Рижок.

- Нічого страшного. Краще йди мий лапки та будеш допомагати мені зі справжнім пирогом. З чим хочеш?

- Давай сьогодні з горішками, - зрадів Рижок.