По сніжній дорозі
Зимові теревені
Сини ка сиділа на дереві і спостерігала за білочкою. Та все бігала та стрибали, щось носила до свого дупла. А сини ка чекала, коли хтось пригостить її чимось смачненьким.
Білочка, хоча й зайнята була, але синичку помітила. Заскочила до неї на дерево і давай питати:
- А ти чого сидиш, не готуєшся до морозів?
- А що мені готуватися? Я чекаю коли вийде хтось та пригостить мене насінням чи може салом.
- А якщо не пригостить?
- Та ні, такого бути не може. Кожного року пригощають.
- А я все сама. Не хочу чекати, що хтось кине горішка. Восени сама наносилася, а тепер в дупло ношу, діткам частування буде.
- Ти молодець. Справжня мама. А ще трохи почекаю тут, а потім полечу до іншого будинку. Бо там ще вчора баба Катя повісила кусок сала. Смачний, не можеш собі уявити.
- Це добре, що люди не забувають та частують в холодну пору.
А Ти вже почастував птахів?
#1955 в Сучасна проза
#1074 в Молодіжна проза
#405 в Підліткова проза
Відредаговано: 10.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
