По сніжній дорозі

Спогади

 

А ви пам'ятаєте зиму, яка не холодна, а яка приємна? Найприємніша, тому що є що згадати. І це не такі моменти, за які соромно чи які нудні, а моменти, в яких ви просто прогулюєтеся по сніжній, ще навіть не почищеній дорозі. 

Так, хтось може сказати:

-А що там згадувати? Йдеш і лаєшся на всіх, бо не можливо йти. Вже ноги мокрі, захворію і кому від цього буде добре? 

А я згадую прогулянку, яка принесла багато щастя та радості. Прогулянку, від якої відпочиваєш душею, думками... Прогулянка, яка наповнює тебе свіжими і, на диво, теплими емоціями. 

Йдеш сніжною, пухнастою дорогою, дивишся вперед, в бік, а там дерева, які вже готові зустрічати Новий рік. Одягнені в білосніжні сукні та костюми і тільки чекають твого здивування, бо хіба ж були вони такі прекрасні в кінці осені? Ні, вони і самі це знають. Це зараз вони всі прекрасні, так і хочеться залишити це назавжди в своїй пам'яті. 

 

Ой, дивися, а тут сліди. Це хто такий? Можливо зайчик? А може сусідський Джек також милувався прекрасним вбранням дерев? Невідомо, але я їх побачила і тепер сама зможу додуматися хто ж тут пробігав. 

 

Як же гарно в зимовому лісі, правда ж? Ялинки взагалі красуні, мов наречені. Колихають своїми сніжними вітами. А он там дуб, ще навіть жолуді є, а під деревом ті, хто не витримав натиску снігу... 

 

Зима... Та пора, яка освіжає думки, зігріває руки теплими рукавичками та нагадує, що після морозної зими прийде весна, яка подарує нове життя. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше