Після повернення до дому, Ганс Гросс відразу направився до кабінету. Організм старого, добряче вимотаний всіма цими справами, вимагав відпочинку. Розлігшись на своєму ліжку, пригубивши з фляги коньяку. старий готувався до сну. Але заснути ніяк не вдавалося в цю дождливу ніч.
Господар пройшовся по кабінету туди сюди. Відкрив вікно, аби впустити свіжого повітря в заспиртований кабінет. Визирнувши, побачив як його жилець, спускаються по трубi стоку в низ.
- Е нi голубчик. Ти вiд мене не втечеш. - відійшовши від вікна, i швидко одягнувшись сказав Ганс Гросс.
Накинувши новий плащ, відставний слідчий поспіхом закинув дві основних речi в кишеню - свій пістолет, i свіже наповнену флягу. На відміну від біглого росіянина, власник вирішив скористатися дверима. Навіть в молоді роки життя, старий так швидко не бігав.
Вискочивши з вхідних дверей, вiн тут же притиснувся до стіни. Володимир Волошин як раз зістрибнув на мокру Притискаючись до стін, старий згадав молодість в розшуковому. Декілька разів, виходячи з за рогу, вiн ледь не попався на очі розвертавшомуся Володимиру Волошину. Слідчий встигав в останній момент сховатися.
Молодик прибавляв темп. Переслідувач ледве за ним встигав. Старечi, підсліпуваті очі, ледь розрізняли силует в розійшовшися нічній зливі. Вiн явно петляв, ниряючи то в один провулок, то в iнший.
"Чи може заблукав?- сам себе виправив слідчий - Він міста не знає. Цілком можливо"
Ошатні будинки центра змінювалися на відверті халупи передмістя, а згодом i взагалі, на торгові склади. Важко дихаючи, серце просто виривалося з грудей, ледь перебираючи ногами, старий все ж йшов. Природня впертість не дозволяла йому зійти з маршруту.
I ось він визирнув, i знову притисся до стіни. Володимир Волошин, щось жваво обговорював з якимось чоловіком явно бандитської зовнішності. Ганс Гросс озирнувся. Трохи блище був сарайчик. Декілька разів вдихнув i вибухнув, старий, переконавшись що співрозмовники не дивляться в його бiк, зробив коротку перебіжку.
- А чому ви мене просите перевірити? - притиснувшись до стіни сараю, почув відставний слідчий. - Хай цей слідак колишній Гросс - гидливий плювок на землю - працює.
По характерній шепелявості, він впізнав голос Михала Шварловського. Ватажка однієї з банд. землю. Старий обережно висунувся. Побачивши спину росіянина, пішов слідом.
- Знущаєтеся? - питанням на питання відповів росіянин - Він на моїх очах людину на смерть забив.
- Це вiн може. А цей" Орден Вірного Люцифера" він як, при справах?
- А біс його знає? Я тут переговорив з одним. Каже що ні, і наче не бреше, але первірити варто.
I тут Ганс Гросс спіткнувся об не помічене відро. Впав на ліву ногу, в якiй щось хруснуло. Першим дiлом вийняв пістолет. Привів його в бойове положення , i відразу вистрілив по висунувшися фігурі.
Відповзав, тримаючи пістолет на поготів, аж поки головою не наштовхнувся на дуло пістолета.
#4731 в Фентезі
#1193 в Міське фентезі
#1986 в Детектив/Трилер
#810 в Детектив
Відредаговано: 02.09.2022