- Стійте! - прокричав росіянин.
- Та чого ти розкричався? - запитав Ганс Гросс. В старого від переляку випали папери з рук.
- Якщо господаря не має в дома - Володимир Волошин кивнув собі за спину - Хто тоді свічки запалив, i розставив?
Чоловіки одночасно потягнулися до зброї, але оглушливі постріли змусили їх впасти на землю. Здавалося по них гармата б'є. Піднявшись, i отряхнувши оглушену голову, Володимир Волошин побачив на підлозі величезний револьвер.
- Гасера творіння. Б'є як гармата, але влучає рідко. - пояснив колишній слідчий , потрясаючи оглушену голову. - Збираємо його папери, в дома подивимося.
- А чого тягнути їх до дому?
- Тому що зараз пiв міста на цю канонаду збіжиться. А мені i так натякнули, що я забагато користуюся своїм становищем.
Перед очима відразу постав швейцар при входi, але росіянин промовчав.
Вибравшись через дах будівлі, під бубоніння відставного слідчого "Я за старий для таких прогулянок", вийшли з iншого боку. Пройшлися до кінця вулиці, розсікаючи натовп що стягувався на шум пострілів. Вийшли в кінець вулиці, i сiли в того ж візника що i привіз їх.
Опинившися вдома, гість попрямував в кімнату господаря, аби відразу спіткнутися об порожню пляшку.
- Це моя кімната, у вітальню йди.
Взявши папери, недбало кинути на стіл, росіянин вийшов. Приєднавшись господар сів за стіл. Перебираючи папери Артура Градова вдалося знайти купчу на будинок в новобудовi в центрi. I ось зараз, Ганс Гросс в супроводi російського гостя стояв біля дверей в однієї з новобудов. Старий слідчий, вже добрих пiв години ковирявся з замком.
- Слухайте, а чому цi будинки називаються "чумні" ? - запитав росіянин.
- Та чорт вас забирай!!! - вилаявся старий, коли в нього вкотре зірвалася відмичка.
- У вас там в Росії прийнято під руку говорити? Тепер хто з нас скільки тут довбатися.
- Та ви, i коли я мовчав, не надто поспішали...
- Слухай розумнику, може російських дипломатів замки відкривати вчать? Так що краще помовч?
- Так все-таки - чого "чумні"?
-Тому - пролунало з гори - що побудовані вони на цвинтарній землі.
Росіянин вихопив свій пістолет. По сходах спускалися i підіймалися старі знайомі Ганса Гросса - начальник полiцii стискаючий в руках австрійський маузер, i слідчий Юдинський з револьвером бульдог в руці. За його спиною стояв Отто Гросс.
- Так так так - розпливаючись в усміхаючися вуса почав Карл Беркур.- Спроба проникнення в чужу власність. Нагадай, скільки це по закону тягне?
- Пане начальнику, а ви як тут? - запитав Юдинський косячись на свого шефа.
- До речi, а тебе йолоп царя небесного, як сюди занесло? - запитав викладач у свого ученика.
Замість відповіді, слідчий вскинув руку з револьвером. Різко впавши на коліно, Володимир Волошин повернув свій пістолет в бiк Юдинського i натиснув на гачок. Куля вибила зброю з рук молодого слідчого. Змістившись в бiк вiн вдарив начальника поліції головою в об'ємний живiть, i вони обидва покотилися в низ сходами.
Батько з сином похваталися за пістолети, але перш ніж встигли пересмикнути затвори, з верха спустилися якісь люди. Ногою вдаривши в спину молодшого Гросса повалили його на підлогу, слідчого притисли до стіни і заломили руки за спину. Старий навiть нічого не встиг зрозуміти, як його руки були викрученi за спину i вiн приєднався на підлогу до сина. Згодом до них долучилася i решта.
- Встигли - захекано сказав знайомий голос по заду.
- Франц !!!- проричав Ганс Гросс.
- Вiн самий . - підтвердив голос. - Відчинiть двері.
Те, що в колишнього слідчого зайняло пiв години безрезультатних мук, в професіонала справи i хвилини не відняло.
- Заведіть їх.
Всіх лежавших підняли за скручені руки, i завели у квартиру. В нiй ще був ремонт, це було видно навiть розглядаючи підлогу з викрученими за спину руками. Завели в вітальню, i без жодних церемоній кинули на диван i крісла що там стояли.
- I так панове - почав Франц - як ви всі тут опинилися?
- Я працював над справою, а оці ось - він кивнув на свого сина - мені лише заважають.
- Цікаво. Ти вже скільки, пеньок старий, з цією справою возишся? А мені пiв дня вистачило аби дізнатися про всі подробиці, вийти на Юдинського - кивок в лiво на слідчого - вiд нього дізнатися про Градова...
- А чого ти мовчав коли тебе питали?!! - накричав на учня наставник.
- А коли це ви мене питали? Я вам чин по чину все виклав, ви ж мені "мені студентської маячні i так вистачає".
- А як ти взагалі про нього дізнався ?
- Дівчатка з закладу панi Баторн люблять поговорити.
- Добре - процідив крізь зуби колишній слідчий, i переключився на начальника поліції - А ти як тут? Ти ж тупий як пень.
- Можливо. Але не брезливий. Листок зім'ятий з підлоги підняти можу. Не погидую.
- Панове - знову взяв слово Франц - якщо вже так склалося, то пропоную вам об'єднатися.
- Ну вже ні!!! - в один голос закричали батько з сином.
- Я, Ганс Гросс. Один з кращих слідчих імперії. Та я забув більше чим цi шмаркачi за все життя дізнаються.
- Батечко ріднесенький - явно кривляючись почав синок - твої заслуги в минулому. Зараз ти нічого не можеш, окрім як трясти старили регаліями. Ти нуль. Вчорашній день ...
- Та я тебе зараз - накинувся було Ганс Гросс на Отто, але удар руків'ям по хребту спинив його.
- Браво - зааплодував син - Біс.
- Сина також.
Удар руків'ям зупинив аплодисменти.
- Словом так - мені байдуже хто розкриє справу, я сюди прибув для iншого. Але якщо станеться витік інформації - він кивнув стоявшим навколо людям. В сидiвших тут же були наставлені перши Браунінги , як оригінальній, так i вдосконалені. - Вас буде ліквідовано. Якщо ви, замість того аби займатися справою власні рахунки будете зводити - вас буде ліквідовано. Якщо ви будете заважати один одному - вас буде ліквідовано. Без суду, слідства, i інших формальностей. Вам все ясно.
- Так .
- Тоді приступайте. Мої люди наглянуть за вами у квартирі. Зброю вам повернуть по виходу . - встаючи, з висоти свого гігантського росту на останок сказав - Працюйте.
#4583 в Фентезі
#1142 в Міське фентезі
#1929 в Детектив/Трилер
#780 в Детектив
Відредаговано: 02.09.2022