Завантаживши непритомне тіло до візка, який не рушив з місця під час перестрілки, вся трійця, разом з вантажем приїхали до костелу. Вивантаживши тіло, вони занесли непритомного в знайому вже капличку. Від вдаривших в ніс запахів, він відразу прийшов до тями.
Тільки зараз ,Ганс Гросс простоїв свій вантаж поглядом. Карi очі , русяве волосся, родима пляма під правим оком, ніс з горбинкою.
- Чорт забирай, - він нервово розсміявся - Володимир Васильченко.
- Хто? - запитав лікар.
- Володимир Васильченко. - вирвавшись з рук , відповів чоловік - Я дипломат російської імперії, у мене недоторканість...
Чоловік постарався встояти на ногах, але його захитало i повело.
- Вам краще сісти - сказав Александр Торвальд, підвигаючи стілець.
- Я постою. - рішуче вiдповiв вiн, стараючись втриматися на ногах.- Я вимагаю пояснень!
Брови священнослужителя підскочили до небес.
- Ви вимагаєте пояснень ?!! Цікаво, цікаво.
- Я хочу знати, хто посмів полонити дипломата...
- Нагадайте , як вас звати?
Стоявши дипломат, був дещо здивований.
- Ви людей б'єте - вiн потер долонею щелепу - i імені не знаєте. Володимир Васильченко.
- А в готелі "Бристоль" ви зареєструвалися як Віктор Тарасенко.
- А ви звідки знаєте ?
- Вчора , зареєструвавшись в готелі - наче не чуючи співбесідника продовжив - ви відразу ж направилися до храму московського патріархату, де стали домовлятися про відспів своєї доньки.
- Так, а ви тут до чого? Якщо судити по розп'яттю - то ви католик.
- Пане , тут вам не Росія. Ми тут дружно живемо, як би дико це вам не звучало.
Росіянин відкрив було рота , аби щось сказати , але тут у двері постукали. Священнослужитель підійшов до дверей. Відчинивши, показався юнак років семи, тримаючи в руках якийсь папірець.
- Пан - він подивися на послання - Ганс Гросс тут зараз?
- Чого треба ? - гаркнув колишній слідчий .
Підійшовши , хлопчина сказав віддаючи аркуш паперу:
- Вам послання.
Те що вiн прочитав, зіпсувало в край, i так не веселий настрій відставного слідчого.
- Геть пішов !!!- гаркнув він на стоячого хлопчину.
- Стiй хлопче - зупинив його лiкар.
Порившися в кишені , Александр Торвальд кинув малому монетку. Хвацько її впіймавши, хлопчина вже в більш веселому настрої, вибіг на двір.
- Ти чого на малого накинувся ? - запитав він в друга.
Замість відповіді , відставний слідчий зачитав послання
" Пане Гросс , запрошу вас , лiкаря , священника i вашого нового росiйського друга, за якого ви вступилися перед ратушою , в Грант кафе.
Франц"
- А хто такий, цей Франц ? - запитав росіянин.
- Один з тих, кого ліпше не знати.- відповів Ганс Гросс.
"Грант кафе" зустріло своїх відвідувачів букетом ароматів. Ще зі сходів , четверо нових клієнтів , відчули запахи свіжозвареної кави з різними солодощами. Озирнувшись по сторонах , Ганс Гросс побачив звичну обстановку післяобіднього кафе :
Чиновники в різноманітних мундирах , з підкреслено діловим виглядом , пили ароматний напій; студенти про щось переговорювалися гамірною компанію; кавалери в костюмчиках , старалися справити враження на своїх дам: гурт дівчат - гімназисток про щось перешіптувалися, весело сміючись.
- Пане Гросс - сказав привітливий вусач за стійкою - радий вас бачити. Вас , з компанією, уже чекають.
Провивши гостей по залу, нові клієнти підійшли до столу біля вітража. За ним уже сидів велетень в чорному костюми. Поряд з яким чашки з кавою ,i тарілки з солодощами , виглядали просто іграшковими.
- Ви присядьте панове - сказав чоловік в чорному, роблячи ковток кави.
Підійшовши , вся компанія всілася.
- Так багато всього - почав контррозвідник, роблячи черговий ковток. Подивившись на священника , запитав - Ви хто взагалі ? Насправді?
- А самі , як думаєте ?
- Я не думаю, я знаю .Той , який поклав з десяток агентів контррозвідки. Ви той , хто влаштував справжню бійню біля ратуші міста. Бійню , якої наче не було. - зробивши черговий ковток, продовжив - Хто ви? На справді?
- Ви думаєте , я вам скажу? - питанням на питання відповів священник.
- Перефразую - як вас сприймати , в даній ситуації?
- Як союзника . Інтереси в нас спильнi .
- Вже не погано. - сказав контррозвідник. Роблячи черговий ковток, перевiв погляд на російського гостя.
- Чого ви на мене дивитеся ?!! - зірвався Володимир Васильченко. - Як ви мене взагалі знайшли?!!
Велетень ледь не вдавився кавою.
- Ви серйозно ? Шановний , тут не Росія. Коли приїжджає людина , взагалі не ясно звідки, направо i наліво пропонує всім чиновникам гроші, у нас це не може лишитися не поміченим.
До речi , а чим вас зацікавив граф Градов ? - після чергового ковтка кави , запитав контррозвідник.
- Не він, а його син. - уточнив росіянин - Він , з моєю дочкою зустрівся на балу , де в них зав'язалися стосунки.
- На якому ще балу?!! - зливувася слiдчий.
В друге , чоловік в чорному , вдавився кавою.
- Слухайте , пане Гросс - витерши лице серветкою почав вiн - чiм ви взагалі займалися ? Ну окрiм того , що чиновників били, i пістолетом махали?
- Я так розумію, що ви ти, хто займається розслідуванням смерті моєї дочки? - запитав дипломат.
Двi голови, якi розсерджено дивилися одна на одну, сухо кивнули.
- Я хочу приєднатися до розслідування . - заявив батько мертвої дівчини.
- Підтримую. - сказав на це контррозвідник. - За вами все одно приглянути треба...
- За мною не треба приглядувати!!!
Велетень розвернувся. Виставивши в перед руку, загинаючи пальці , почав перераховувати аргументи:
- Іноземець. Прибули не легально. Суєте носа в наші справи. За вами треба приглянути. Ви де зупинилися?
- В "Бристолі".
- Переїджаєте до пана слідчого.
- ЩО?!!!- буквально зірвався Ганс Гросс.
- Пане Гросс, майте совість. Вам університет, як зірці науки, виділив розкішні апартаменти - він знову почав загинати пальці. - Кабінет. Дві кімнати. Гостьова. Вітальня. Кухня.
- Я цього не просив . З мене i кабінету вистачає - буркнув вiн.
- Тим паче. Отже, гість вас не стіснить. Вважайте це розпорядження - він покосився на росіянина , i додав - того, чиї інтереси я тут представляю.
- Добре - скриплячи зубами, прошипiв старий - хай заселяється. Але після того , як ми поговоримо з графом Градовим i баронесою фон Баторн.
- Сьогодні це у вас не вийде. - заявив чоловік в чорному.
- Чому це?
- Граф Градов , разом з сином , ще пару місяців тому відбув в Британію. Повертаються тільки в понеділок. Баронеса Баторн також поїхала, тільки до Варшави. Повернеться завтра.
- Чудово. - прошипів він.
- Знаючи - здоровань кашлянув - вашу манеру ведення слідства, вашу зустріч я вже влаштував.
#4705 в Фентезі
#1177 в Міське фентезі
#1978 в Детектив/Трилер
#811 в Детектив
Відредаговано: 02.09.2022