Глава одинадцята: Церковні інтриги

 Ганс Гросс приїжджав до вже знайомого місця злочину. Через зливу , яка i не думала припинятися , нога боліла нестерпно. Коли візок встав, старий слідчий скривившись вийшов під зливу. Лікар хотів йому подати руку допомоги, яку було відкинуто зі словами:
- Сам дійду! 

 Пішли до воріт. Але замість  того , аби зайти на територію храму, пішли в вздовж огорожі.  Зупинившись, так щоб капличка була за спиною. 
- Тут було знайдено тіло. - почав колишній слідчий - Його знайшов доглядач Йосип Оріоль...
- Він? - лікар кивнув підборіддям на капличку.

 Старий слідчий обернувся. У вікні каплички стояв високий, кремезний  монах, призивно махаючи руками. Ганс Гросс кивнув , i сказав: 
- Він . Ходимо . 

 Вони рушили назад. Ідучи , Ганс Гросс озирався через плече. Переконавшись, що не побачать з вікна, він дістав свій пістолет. Нервово почав смикати верх туди сюди. Пістолет не піддавався. 
- Дай сюди - не витримав вже лікар. 

 Напружившись , Александр Гросс все-таки привів зброю друга в бойове положення. 
- Слухай Ганс , відкрию тобі велику таємницю - щоб такого не було, зброю треба розбирати , чистити, змащувати.  - віддаючи приведену в бойове положення зброю сказав медик.
- Дякую за пораду . - буркнув слідчий. 
- Прислухайся. Бо тебе реально пристрелять. 
  Віддавши пістолет , вони обоє зайшли на територію храму. 

 Зайшовши в капличку , Александр Торвальд тут же зняв і почав протирати запотівши окуляри. 
- Роздягайтеся, тут тепло. - сказав доглядач храму. 
- Я помітив - сказав на це лікар , знiмаючи плащ. 

 Колишній слідчий послiдував його прикладу. 
- Пробачте, але я не можу вам запропонувати каву. Тут старовинні ікони. Вони чутливі до сторонніх запахів...
- Я знаю!!! - буквально проричав колишній слідчий. Запах фарби, воску i якихось речовин, якими покривали ікони, сильно бив йому в ніс - Ми сюди не каву прийшли пити.  
- Розумію . Тоді ознайомтеся з цим документом . 

 Гостям було дано папір, на якому церковним шрифтом було написано наступне: 
 "Союзом синодів прикордонних церков уповноважується на проведення розслідування доглядач храму "Серця господнього" Йосип Оріоль... " 

 Колишній слідчий буквально зірвався: 
- Та що це за - Ганс Гросс зачитав з папірця - "Союз синодів прикордонних церков" який може уповноважити проводити розслідування!!! 
- Це спеціальний орган , який розбирає конфлікти церков на наших землях. 
- Нiколи про такий не чув. - сказав Александр Торвальд . 
- Ми не афішуємо наш союз. Та ви присядьте . 

  Всі сіли на стільці поруч. 
- На прикiнці минулого століття , церковно служителі Чернівців вирішили припинити багатовiкову  ворожнечу. Було створений "Союз синодів прикордонних церков". Спочатку вона займалася розмежуванням територій між церквами. Гарантувалася недоторканість самих будівель , священнослужителів, i пастви.  На підставі їх роботи 7 червня 1891 року було закріплено спеціальний міжцерковний договір .
 Це відбулося в день, освячення  храму. Католики , православні, іудеї освятили разом з храмом свої зобов'язання щодо недоторканості інших церков. Здавалося б давнім чварам настав кінець. Але ні в Ватикані, ні в Петербурзі цим не були задоволені. 
 У Ватикані ще й досі мріють про великий хрестовий похід на Схід з "наверненням невіруючих до істинної церкви". Росія хоче використати церкву у своїх інтересах, аби окупувати наші землі. Проте церква не хоче в цьому брати участь. 

- З чого це раптом? - здивувався Ганс Гросс. 
- Авторитет російської церкви тут i так не великий. А відкрите втручання в політику, остаточно його підриває. До того ж в Православній церкві є певна група людей, які вважають що церква має займатися більше духовним життям, а не лізти в мирське. - Йосип Оріоль тяжко зітхнув - На жаль таких меншість. 
- Тобто ви , за наказом своєї церкви, проводили розслідування справи "Знекровленої"? - вирішив уточнити колишній слідчий. 
- Якщо бути точнішим - союзу церков. 
- Байдуже. I ви нам зараз розповісте про свої результати. 
- Не зараз. 
- А коли ? - в один голос запитали гості. 
- Коли надійде дозвіл від союзу. В церковному відомстві, існує така ж ієрархія як і мирських органах. Перед тим , як розповідати щось людям , які не входять в наші ряди, я маю діждатися дозволу від керівника. 
- Ми зробимо простіше. - сказав на це Ганс Гросс. 

 Вставши , він витягнув з кишені пістолет. Реакція священника була блискавична. Різко підскочивши, ударом в зап'ястя він вибив зброю з рук колишнього слідчого, i кулаком в щелепу відправив на підлогу. 
- Ви хоча б не сіпайтеся. - сказав священник лікарю, який був настільки шокований побаченим, що навiть сказати нічого не зміг. 
- Сильно - вичавив нарешті Александр Торвальд з себе. 
- Я потомственний межар. - була йому відповідь.