Глава сьома: Розмова дорогою

 - Чиє?
 Александр Торвальд , подивися на нього з під лоба. 
- Ти що, згущаєшся? 

 Секунду мозок відставного слідчого, обробляв отриману інформацію. Коли усвідомив сказане, накинувся на товариша взявши його за грудки: 
- Як ти міг таке допустити!!! Ти хоча б знаєш, наскільки все важливо?!! Ти ідіот !!!

 Торвальд  ,спокійно обхопив пальцями праву руку колишнього слідчого,  і без  жодних видимих зусиль відірвав руку від себе. Вивернувши руку, він змусив Гросса опуститися на коліна.
- Слухай Ганс - схилившись, дивлячись в очі своєму другові почав він - нам працювати разом. Я тобі, не шмаркач студент, i не агент поліції , якого дали в допомогу геніальному слідчому Гроссу. Я бойовий офіцер. Майор військово медичної служби. Учасник декількох воєн. Я не буду терпіти, оцей твій характер. Притримуй коней. Тобі ясно?!!- прикрикнув вiн, до хрусту зажавши руку друга. 

- Та ясно. Відпусти, зламаєш. 
- Є таке бажання - відпускаючи, сказав Александр Торвальд.  

 По заду пролунали аплодисменти . Ганс Гросс, встаючи з колін, i Александр Торвальд обернулися. У вітальню аплодуючи зайшла Грета. 
- Давно пора - сказала вона.
- Грета - розплившись в посмішки сказав , галантно цiлуючи руку дамі. 
- Ну хоча б хтось в цьому домі , не забув про манери . 
- А ти як тут? - гість наморщив лоба - Це ж скоро четверте. Радий тебе бачити. 
- А гарно ти його - з неприкритим задоволенням сказала дружина, втоптуючи і так впавше самолюбство чоловіка - Як тобі вдавалося стільки років його терпіти? 
- Так я хірург, до того ж військовий. Коли під обстрілами , витягнеш кулі i тіла зашиваєш, без залізної руки i нервів нікуди. 
-  Може чаю поставити. 
- Нам тільки твоєї гидотної заварки бракувало. Години три потім плюєшся - вставив своє Ганс Гросс. - I ми йдемо, у нас справи. 
- Чоловіче - розплившись в посмішки почала Грета - мені то , по великому рахунку все одно, але люди не зрозуміють якщо ти в домашнім халаті під дощ вийдеш. 
 - Переодягнуся і піду. - прошипів крізь зуби. 
- Може  тістечка будеш. Я сама спекла. 
- Слухай Грета - вставив своє чоловік - ви ж наче ладите. На що ти його своєю випічкою отруїти хочеш...
- Та ну вас до біса!- вже втративши залишки терпіння сказав Александр Торвальд - Мені ще з минулого року ось де - він красномовно взявся за шию - сидять ваші сварки. Ганс, я тебе в низу чекаю, в критому візнику.

 Вийшовши з пiдїзду відставний слідчий потрапив під дощ. Ще у квартирі, він зрозумів що менше всього на світі хоче виходити на двір, та і взагалі вилазити з під теплої ковдри. Пробігши під дощем , він заплигнув в стоячого візника, i всівся на впороти війскового лікаря. 
- Рушай - висунувшись в вікно , перекрикуючи дощ, скомандував вiн. 
- Гансе, я хочу знати в що я вплутався? 
- Розкажи спочатку те що ти знаєш.

 Александр Торвальд скипів. Одним рухом, колишній слідчий не встиг навiть оком кліпнути , як сталевою хваткою хірург жав його горло. 
- Слухай ти , мені зараз не до твоїх ігор. В мене відкриття зривається. 
- Якщо... ти мене ...придушиш...я ...нічого не скажу. - задихаючися прошипів Ганс Гросс. 
 Віддихавшись сказав: 
- Ти там в Африці, у своїх Командос взагалі дахом поїхав. 
- Ти в концтаборі не був. - лікаря пересмикнуло - Там реально можна було зійти з розуму. Розповідай. 
- Тіло Анастасії Вітольдівни Горленко було знайдене біля Єзуїтського костелу, без жодної краплі крові. Тобі відомо про ситуацію в Росії? 
- Слухай Ганс, ти розмовляєш з двічі в Африці контуженою людиною, яка побувала в британському полонi.  А ти , випробовуєш моє терпіння. 
- Заспокойся. Словом наша убита, як її охрестили "Знекровлена" , вона православного віросповідання...

- Секундочку. - Александр Торвальд , потер наморщений лоб - Ти натякаєш на "Криваву мацу". Ну нібито євреї, яких тут у нас вдосталь, для свого ритуального хліба - маци - використовують кров православних...
-  Слухай , ну це навіть не смішно. За всі роки моєї слідчої практики, а їх без малого тридцять, це єресь антисемітська жодного разу не підтвердилася. 
- Та до чого тут ти? Ти взагалі їх пресу читаєш? 
- Ти ж знаєш, я не визнаю жодної іншої літератури окрім наукової, чи хоча б науково популярної. Вся ця преса, окрім кримінальної хроніки, йде в смітник. 
- Дарма. Якщо вірити їх пресі ...
- А це дуже надійне джерело. - перебив колишнього хірурга, колишній слідчий. 
- От як з тобою люди працювали? - послідувало питання від лікаря -  Тільки чесно. Менi це зараз справді важливо знати. 
- Я завжди сам працював. 
- Воно не дивно. З тобою ж розмовляти не можливо. 
- Натяк зрозумів. Замовкаю. 

- Та це вже прямим текстом. Словом так, коли знаходять тіло якесь дивне тіло, бажано дитини, їх чорносотенцями *  піднімається хвиля в пресi. Людей переключають з нагальних проблем, на єврейське питання. Влаштовують погроми , під час яких люди випускають пар, i , за рахунок відібраного в євреїв, дещо поправляють своє матеріальне становище** - бачачи не прихований скептицизм в очах співбесідника , лікар сказав - Не перебивай. Знаю я що тут не Росія. Але i в нас є антисеміти. Є багато дiячiв, які просто мріють прибрати євреїв з торгівлі. До того ж регіон прикордонний. Натовп фанатиків, запросто може ринутися захищати православних , вiд "озвірілих жидів", при тому, що влада нічого не робить. 

 Повисло мовчання. Потерши щетинисту щоку , Ганс Гросс сказав: 
- За такий варіант, я навіть не подумав. 
- Мені просто цікаво - а як ти проводив розслідування? - запитав Александр Торвальд - Ну окрім того, що пістолетом махав. 
 - Ще ти тут, давай мене повчай, як розслідування проводити!!!- вибухнув співбесідник. 
- Та заспокойся ти. 
- Давай, що в тебе? 
- Словом так - коли тіло привезли , в неї на шиї, в районі сходження вен, було два укуси...
- Це я i так знаю...
- Знову ти . От слiв не має. 
- Я буду задавати питання, ти відповідаєш.