Глава шоста : Ранок поганих новин.

  Ганс Гросс не бажав прокидатися, не зважаючи на всі старання своєї дружини. Вчепившись мертвою хваткою, в теплу, м'якеньку ковдру, старий слідчий категорично відмовлявся прокидатися. 
- Ну, сам напросився. 

 Грета вийшла. Повернувшись з глечиком води, яку тримала для вмивання. Здерши ковдру з обличчя, вона розплилася в злорадісній посмішці, виливаючи  воду на ненависного чоловіка. 

- Ти що - здурiла ? - вскочивши, запитав Ганс Гросс. 
- Там до тебе будильник * прийшов. Розплатися з людиною. I нащо його було на четверту ранку викликати. 
- Він о шостій має прийти. 

 Повисла пауза. 
- До тебе там хтось прийшов. Сильно у двері тарабанить. Я подумала це будильник. - Грета махнула рукою - Йди сам розбирайся. Я спати. 

 Пробуджений старий, витерся полотенцем, пропалюючи поглядом спину дружини. Коли витерся, накинув халат, i вийшов в коридор. Відчинив двері. У квартиру зайшли три чиновники, в парадній формі. Старший з них, кашлянувши почав : 
- Пане Гросс. Я Карл Фридрих фон Зуре , керівник телеграфної служби міста Чернівців, в присутності двох офіцерів "особливої служби зв'язку" - він обережно, з острахом, показав на своїх супутників. Два сухих кивка у відповідь - уповноважений передати вам телеграфну стрічку , з - керівник відомства нервово проковтнув слину , i розстебнувши верхній ґудзик продовжив - особистим повідомлення його імператорської величности. 

 Старший подав запечатаний конверт, Ганс Гросс взяв його в руки. Один з офіцерів кашлянув. 
- О так - поправив себе старший, дістаючи з сумки теку - прошу розписатися в отриманні. 
 Ганс Гросс прочитав рукописний  текст, в якому йшлося про те що він підтверджує факт отримання листа. Вiдiрвавши погляд від документа, колишній слідчий взяв протягнуте йому металеве перо, вмокнув його в відкриту чорнильницю , і поставив підпис. 
- Після того, як ви - продовжив керівник телеграфної служби - ознайомитися з послання першочергової ваги, мені, в присутности панів офіцерів зі спеціальної служби зв'язку, належить знищити послання. Про що буде складено відповідний акт, який вам також доведеться завірити підписом. 
- Будь ласка проходьте - сказав ошелешений таким пафосом господар, сам дивуючись своїй ввічливості. 

 Коли гості зайшли в вітальню, Ганс Госс запалив газові лампи сiрниками. Зробивши яскравішим світло біля себе, господар сів. Розкривши конверт, він дістав змотану стрічку телеграфного послання:  
"Терміново. Над таємно. Прийняти відповідно до інструкції 390/ 15. Пане Гросс, я імператор дому Габсбургів Франс Йосиф I висловлюю своє особисте  обурення вашими розбійничими методами ведення розслідування. Побиття чиновників імперської залізниці, погрози зброєю, стрілянина i фактичне захоплення адміністративної будівлі. I це в той час, коли зусилля таємних служб нашої імперії , направленні на те, аби не допустити уваги до Чернівців російської агентури, ви піднімаєте скандал, який доходить до самої столиці. Бачачи що вам не зрозуміла специфіка вашого завдання, я, імператор Австрії, відкладаючи державні справи, вам беруся пояснити наступне - ваше завдання полягає в тім, аби таємно, не звертаючи на себе увагу, провести розслідування смерті Анастасії Вітольдівни Горленко. З'ясувати обставини її смерті, причину, i знайти істинного винуватця. А не починати маленьку вiйну на прикордонні. З надіею що на майбутнє такого не повториться, вкрай вами не задоволений , імператор Франс Йосиф I " 

 Поклававши стрічку телеграфа, Ганс Гросс встав . Підійшовши до бару, він не дивлячись дістав першу ліпшу пляшку, наливши повний келих, осушив до дна. Це не надто зволожило, висушене наче в пустелі горло. 
- Пане, ви закінчили? - пролунав по заду голос одного з офіцерів. 
 

 Ганс Гросс розвернувся. На столi вже лежав листок паперу, i невелика металева тарілка. Господар кивнув. Один з офіцерів встав, зібрав стрічку телеграфа i конверт . Поклавши його в тацю, полили  з пляшки рідиною. Помах сірником, і послання імператора покрилося вогнем. Коли вiд нього лишився сам попіл, один з офіцерів підійшов до вікна , і викинув попіл на двір, впускаючи вітер з дощем в приміщення. 

 - Прошу всіх - почав сидівший за столом - розписатися в акті. 
 Ганс Гросс підійшов, пробіг очима те , в чому розписується. 
"Я , нижче підписавшись , своїм підписом затверджую факт знищення таємного урядового послання, сам факт існування якого зобов'язуюся тримати в секреті
                                                             Чернівці , субота 28 вересня 1907 року. 4 година 13 хвилин ранку. "
 Ганс Гросс, дістав свій годинник, який навіть не усвідомлюючи цього , закинув собі в кишеню. Вiн знову відставав , показуючи четверту годину, дев'ять хвилин. Не встиг господар дому відвести очі вiд годинника, як офіцери одним махом вихопили револьвери з кобур, націлившись на двері. Розвернувшись, вiн побачив Александра Торвальда , з парабелумом в руці. 
- Пробачте панове - почав лікар , ховаючи зброю - але там двері настіж. 
 
 Офіцери безмовно засунули револьвери в кобури. Коли чорнило підсохло, керівник телеграфу зібрав папери,  всі гості  пішли. 
- А ти популярний з ранку. - сказав Торвальд. 
- Краще поясни ,нащо парабелум носиш? Ти ж, після Африки, мирно жити захотів ? 
- А я i хочу миру, тому завжди тримаю на готові парабелум**. 
- Дуже смішно? Що в тебе то трапилося? 
- А з чого ти взяв що в мене щось трапилося? 
- А в мене сьогодні ранок такий. Ранок поганих новин. Так що трапилося? 
- Тіло викрали. 

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

* До появи механічних годинників, з функцію сигналу в потрібний час, існувала ціла професія - будильники. Це були люди які за невелику плату ходили і будили людей. В кожному районі була окрема контора будильникiв. Оплата бралася або по місячно з будинку, або індивідуально з квартири. 
 Цікавий факт - будильниками часто підпрацьовували патрульні поліцейскі, яким з ранку все одно робити обхід території, а декілька мідяків в кишені зайвими не будуть. До того ж керівництво заохочувало такий підробіток ,  уважаючи що так поліція стає ближче до народу.