Глава п'ята : Воскреслий

Як і чекав агент Пінкертона перестрілка не затягнулася довго. Зібрав трофеї після бою, правда тут доречніше сказати побоїща, гаучо відправилися в табір. Люди Гера за ними. Альба вимушена була погодитися з логікою детектива, оскільки після стрільби до безпосередніх учасників приєдналася ще одна група що була в резерві, і втрутився вони не факт що вижили. Окрилені перемогою гаучо зовсім втратили пильність, і привели загін прямо до табору. Усупереч очікуванню дівчата це виявилася не печера в горах, а табір на плоскогір'ї.
-Хто б не був їх ватажок, але він явно не дурень. - з повагою сказав детектив.
- Чому? - не зрозуміла Альба.
 -Місцевість там вгорі рівна, що дало можливість йому облаштувати табір. Водночас під'їм до табору з одного боку не занадто крутий з іншою, знизу, нам нічого не видно. Прийдеться лізти без розвідки як тільки стемніє. І одному дияволові відомо що нас чекає.
До настання ночі усі бійці загону перевірили зброї. Розрахунок Джеймса Герра був простий — до ночі банда переп'юся відмічаючи перемогу (а судячи з шуму вгорі вони відмітили на славу) загін підніметься і зв'яже їх тепленькими. Оскільки в справді брало участь десятка півтора  то по припущенню Гера з урахуванням того що в таборі ще були люди перевага нехай і не така значна була на їх стороні, але за них була несподіваність. А це дорого коштуе . Попри те що Альба рвалася у бій її залишили внизу під охороною двох похмурих типів.
-Дідько повні місяці. Ми зараз будемо як на долоні. - лаявся Гер — сподіватимемося що вони вже перепилися там всі. З цими словами він повів групу по схилу. Що лізуть на верх було відмінно видно в місячному світлі. Але тут Альба почула викрик. Обернувшись вона побачила своїх охоронців в калюжі крові. У наступний момент чия то сильна рука затиснула їй рот .
-Не потрібно крику Альба. Все буде добре.
Вона буквально заціпеніла. Голос який вона почула належати не кому іншому як Феліпе — її зниклому женихові. Тому в смерть якого вона хоч і не хотіла вірити, але подумки вже поховала. Далі безшумними тінями до схилу підійшли люди, загін який тоді вже дістався до вершини був зустрінутий вогнем став відступати в низ, прямо під кулі.