Глава четверта : Засідка у перевалу "Козиний шлях"

Дон Гонсалес викликав до себе начальника ополчення:
-Ну що Себастьян як справи? -спитав він високого хлопця трохи старше двадцяти, з довгим каштановим волоссям того, що увійшов до нього.
-Нам вдалося завербувати одного гаучо. - гордо відповів він — За його словами скоро уся банда збереться на якусь велику справу. Подробиць він не знає, місце операції повідомляють перед самим вихід і про це знають тільки розвідники банди. Але він зумів простежити за ними якийсь час. Вони часто вирушали у бік перевалу "Козиний шлях".
-Там же у нас завод і головний склад. Словом так синку роби що хочеш, але що б склади були у безпеці. -Не турбуйся батько. Скоро я принесу тобі голову цього Фенікса.

-А що ми власне кажучи тут робимо? -спитала Альба в Джеймса Гера.
- Їдемо за вашим ополченням. Вони уранці, потайно — тут він стримав смішок — Висунулися в гори. Ми йдемо по їх сліду так що переконливе прохання — мовчи.
-Вони що нас почути можуть? - скептично поцікавилася вона. 
- Ні це ти мені на нерви діяти починаєш. 
Образившись вона демонстративно відвернулася. Знічев'я стала дивитися на загін, який значно виріс в чисельності. Виявилося перш ніж прибити безпосередньо на місце подій детектив зробив круг і найняв там двадцять чоловік. 
- Чому так мало? - запитала тоді Альба.
-В горах досить. І уваги до себе менше привертатимуть. 
Це був фактично увесь діалог. Але тут повернулася розвідка.
-Шеф — пошепки промовив старший з них — вони зайняли позицію на схилі перевалу... Але договорити йму не дали постріли. Усі підбігли на шум стрільби. 
-Хитрий цей Фенікс. Нічого не скажеш.
Альба, що підбігла до інших, побачила що загін ополчення був оточений гаучо.
-Заманили та прикінчать їх.
-Ми так і дивитимемося? -обурилася дівчина — Ми повинні допомогти.
- Хлопці зв'яжіть її. - скомандував детектив — Зараз вони один одного переб'ють, а нам потім роботи менше.