Розділ 19

Розділ 19

Вже почало світати, вікна Квапчикового будинку запотіли вщент. З комену граційно здіймався дим, хатина мирно спала як з десяток інших хатин в Нова Лесна саме так називалося це село до якого ми дісталися вночі самі того не відаючи. Усі були мовчазними, мовчанням ми намагалися запевнити одне одного в своєму внутрішньому спокої на тлі всього безладу, але марно серце калатало і щемило. Лікар дістав кулю з Юрка, зашив Піштіка, обробив рану Гайдамахові і перелом Боркуша. Багато крові, антибіотиків і забруднених бурякових тряпок. Яків Гершфельд нарешті видихнув і присів. 

— Ви як пане Гершфельд? — запитав я.

— Намучився я з вами! — відповів він.

— Ви вже зрозумійте нас! 

— Де ваш бригадир?

— Зараз покличу! — я ворохнувся в бік дверей.

— Не треба! — зупинив він мене. — Краще я вийду до нього! 

— З хлопцями все добре?

— Однозначно не переймайтеся, раджу і вам вийти са свіже повітря!

— Тоді вийдемо!

Операція Юрка пройшла перша, тож усі вже знали раніше, що все минулося тепер справа за молодим організмом, що мав відпочивати і відновлюватися. Ми вийшли з хатини, Лібор був біля трактора, а Златуш Квапчик біля нього. 

— Добрий ранок! — привітався Лібор.

— Добрий ранок після такої нічки!

— Що там пане лікарю?

— Як хлопці пане Гершфельд?

— Найгірше позаду, але не все так чудово!

Лібор поглянув на мене.

— То кажіть вже як є! — перевів він свій погляд на лікаря.

— Пане Квапчик, я не знаю ким доводяться вам ці люди, але рекомендую запрягти вашого коника в сані і спішити в Попрад!

— До лікарні? — запитав Квапчик.

— До неї!

— То раз таке діло! — старий стисну плечима. — То піду я! — він почемчикучав до хліва.

— А тепер до вас пане Сташек!

— Ми можемо відійти!

— Так і буде! — кивнув головою лікар.

— Я допоможу вам пане Златуш! — я все зрозумів і залишив їх удвох. Чемно почемчикучавши за дідом.

— Ситуація наступна! — почав лікар. —Хлопець в стабільному стані. 

— Це дуже втішає, дякую вам! — перебив Лібор.

— Почекайте з цим пане Сташек. За хлопцем я пригляну, а от решта потребує стаціонару, власне хлопчина теж, але враховуючи вашу ситуацію не варто в лікарню!

— Дякую за розуміння!

— Я за ним пригляну, а от інших треба забирати. Я обробив все що можна обробити, зашив погризену шию і трапецію, але у старшого вже почалася гангрена, здоровань в кращому стані я накладу йому гіпс згодом. Молодика з шиєю залишати неможливо. Все ж лікарня є лікарня, мусите розуміти все самі. Я й так зробив усе що можна, усе що може зробити простий фельшер!

— Я розумію пане Гершфельд я вам безмежно вдячний, і ваша невідкладна допомога буде щедро винагороджена, запевняю вас!

— В цьому я не сумніваюся!

— Ви не фельдшер, а цар медицини! — Лібор нагородив його добрим втім справедливим словом.

— Дякую, але попри свої вміння я ще і дуже допитливий тож вважаю, що після всього зробленого мною я гідний знати правду про ваш інцидент!

— Ми не контрабандисти пане Гершфельд! — Лібор дістав посвідку і документи! — Ми лісоруби!

— Це втішно, але ж люди ваші без документів!

— Це правда! — Лібор похилив голову усвідомлюючи все і увесь маштаб проблеми. Добре лікар не знає ще про двох тих кого з'їли вовки.

— Хто підстрелив хлопчину?

— Один із тих хто приїхав на заробітки. Виявився справжнім курвим сином!

— Де він?

— Втік в гори!

— Сподіваюся його впіймає погранична служба!

— Сподіваюся він звідти ніколи не вибереться!

— Краще вже справедливий суд!

— Повірте для такого покидька це ще навіть не справедливість, а милість!

— Малого не можна везти в Попрад, хай би і можна я б не радив, йому варто лежати і чекати покращення, транспортування не для нього!

— Зрозумів!

— Усім дав знеболювальні, до міста 15 кілометрів тож все буде добре. В лікарні запитаєте Самуеля Клайнера, передасте від мене вітання. Він вам допоможе, але звісно за добру вдячність за інше не турбуйтеся!

— Дякую за розуміння пане Гершфельд дякую!

— До малого навідаюся пізніше, зараз мені час на роботу. Уникайте лишніх запитань місцевих і особливо поліції вам це все ні до чого!

— Що я винен вам лікарю?

— За такий виклик і в таку добу я б взяв не менше сто вісімдесять крон, але враховуючи ваш контекст то всього сто крон і якщо буде змога я б не відмовився від дров на наступну зиму проте це особисто на ваш розсуд пане Сташек!