Глава 9

Глава 9

Вранці прокинулась у порожньому ліжку під звук мобільного телефону. Андрію дзвонить колишня. Її фото висвітилось разом з викликом. Прислухаюся, у ванній біжить вода. Після двох дзвінків підряд, вона присилає повідомлення. Я не підглядала і не відкривала його. Можна прочитати і не відкриваючи.

Ця людина просить не ігнорувати її, хоче про щось поговорити. В них стільки хорошого на двох, просить не викреслювати це з пам’яті.

От як так можна? Спочатку ти зраджуєш, потім принижуєш присутністю іншого на святі, а тепер вимолюєш зустріч.

Лунає тихий стук у двері. Я немов відчуваючи кого це принесло. Скидаю свою піжаму, натягую футболку Андрія на тіло. Щипаю свої щоки, розтираю лице, скуйовджую волосся та йду відкривати двері.

Переді мною стоїть колишня мого фіктивного хлопця. Думаю, що вона не розраховувала, що зустріне мене. Бо її вигляд доволі спантеличений. Обводить мене очима. Так, вона усе фіксує. І розуміє, що у нас бурхливий ранок.

- Ви щось хотіли?

Мовчить. Просто збирається з думками.

- А де Андрій? Він мені потрібний.

Дивлюся у бік ванної кімнати. Вода припинила бігти. Виходить, обмотаний довгим рушником на поясі. Дивиться на нас. Оглядає моє вбрання. Ну ж бо, підіграй мені.

Підходить впритул, обіймає мене та звертається до нашої незваної гості.

- Привіт. Ти щось хотіла?

- Спитати дещо. Ходімо на каву?

Я розумію, що якщо він погодиться, то в принципі, це нормально. Ми ж не разом насправді. Та в мене все захололо всередині. Не дуже приємно відчути знову, що вибирають когось іншого, а не тебе.

- Ксю не любить каву вранці. Тому йди сама.

І цілує мене у щоку, обхоплюю його двома руками за талію та глибоко втягую запах його тіла.

Нам навіть не кажуть до зустрічі на церемонії, а просто йдуть геть.

Закриваємо двері і тихенько сміємося.

- А з нас би вийшла крута команда.

Відбиваю п’ятірку долонею та падаєм на ліжко.

- Ти класно відпрацьовуєш їжу, дивиться на мої голі стегна.

Показую йому язика та тікаю у ванну приводити себе до ладу. Бо через пару годин відбудеться весілля. Вирішую, що в ніч нікуди їхати не буду. А завтра вранці визву таксі до вокзалу, а там куплю білет на потяг в якесь інше місто. На крайній випадок, поїду на автобусі. Бо тут мені точно не потрібно буде світитися.

Про все це потім. Завтра буде завтра.