Глава 6

Глава 6

Через хвилин тридцять добираємось до місця. Це величезний готельний комплекс. Святкування буде завтра. Сьогодні мені потрібно ще купити наряд на весілля.

Та поки ми заходимо в свою кімнату. Це номер зі свіжим ремонтом, у сучасному стилі. З душовою кімнатою та гардеробною. Під стіною стоїть величезне ліжко. Одне.

Андрій чухає потилицю.

- Спати доведеться разом.

- Якщо що, я не хроплю і відвідувала у школі карате.

Чоловік закидає голову назад та розрізає простір будівлі своїм гучним сміхом.

- Я теж не хроплю і точно не маніяк.

Дивимся у очі одне одному і я прямо відчуваю, що та напруга, яка виникла в автомобілі, нас потроху відпускає.

- Давай освіжимся і поїдемо купимо моїй дівчині найкрасивішу сукню та туфлі.

- Плачу за речі я. Бо я планую їх носити ще. – Привертаючи увагу, підіймаю палець.

- Не ображай мене цим. Я тебе вплутав у цю ситуацію, я і оплачую усі наші витрати.

Виходимо з номеру десь за дві години. Добре, що я взяла з собою високі чоботи на шпильці та коротку в’язану сукню. А то відчувала б себе точно не у своїй тарілці.

Андрій обводить мене поглядом, його кадик смикається.

- Маєш гарний вигляд.

Розтягую губи у посмішці. Так, я знаю, що ефектно виглядаю.

Йому дзвонили друзі, вони зібралися у ресторані на першому поверсі. Дзвонили ще хвилин двадцять тому.

Підходимо до великого круглого столу. За ним зібралось п’ять пар. Ми шості.

- Привіт. – Андрій тисне кожному руку.

Навіть, підходить до якогось хлопця і представляється.

Переводить погляд на дівчину поряд та киває їй. Мабуть, це його колишня та її новий хлопець.

- Знайомтеся. – Йде назад до мене.

Обіймає ніжно та веде до вільного стільця.

- Це моя Ксенія.

- Приємно познайомитись.

Киваю усім та ловлю на собі зацікавлені погляди.

Сідаємо поряд з моїм хлопцем, він піклується про те, щоб моя тарілка наповнилась їжею.

- Дякую, любий. – Торкаюся його плеча.

Всі ніби ведуть себе нормально. Тільки наречена з колишньою Андрія перекидаються поглядами. Думаю, мені вже всі кості перемили.

- Ми зараз збираємось в басейн усі. – Говорить наречений.

- Ми пас. Нам треба по магазинам. Купити сукню Ксюхі.

- Взагалі-то, потрібно було вже приїхати із сукнею, а не в останній день купувати. – Це знову наречена.

‐ Мою сукню годину тому було розірвано на мені. Хотіла зробити контрольну примірку. – Кидаю засоромлений погляд у її бік. – Андрій завжди такий спраглий до мене.

Ми обмінюємося з ним поглядами. У мене, певне, смішинки в очах, а в його – безодня.

Викусіть, леді. А мене чіпати не треба.