Глава 6

Глава 6

Через хвилин тридцять добираємось до місця. Це величезний готельний комплекс. Святкування буде завтра. Сьогодні мені потрібно ще купити наряд на весілля.

Та поки ми заходимо у свою кімнату. Це номер зі свіжим ремонтом, у сучасному стилі. З душовою кімнатою та гардеробною. Під стіною стоїть величезне ліжко. Одне.

Андрій чухає потилицю.

- Спати доведеться разом.

- Якщо що, я не хроплю і відвідувала у школі карате.

Чоловік закидає голову назад та розрізає простір будівлі своїм гучним сміхом.

- Я теж не хроплю і точно не маніяк.

Дивимося в очі одне одному і я прямо відчуваю, що та напруга, яка виникла в автомобілі, нас потроху відпускає.

- Освіжімося і поїдемо купимо моїй дівчині найкрасивішу сукню та туфлі.

- Плачу за речі я. Бо я планую їх носити ще! – привертаючи увагу, підіймаючи палець вверх.

- Не ображай мене цим. Я тебе вплутав у цю ситуацію, я й оплачую усі наші витрати.

Виходимо з номер десь за дві години. Добре, що я взяла з собою високі чоботи на шпильці та коротку в’язану сукню. А то відчувала б себе точно не у своїй тарілці.

Андрій обводить мене поглядом, його кадик смикається.

- Маєш гарний вигляд.

Розтягую губи у посмішці. Так, я знаю, що ефектно виглядаю.

Йому дзвонили друзі, вони зібралися у ресторані на першому поверсі. Дзвонили ще хвилин двадцять тому.

Підходимо до великого круглого столу. За ним зібралось п’ять пар. Ми шості.

- Привіт! – Андрій тисне кожному руку.

Навіть, підходить до якогось хлопця і представляється.

Переводить погляд на дівчину поряд та киває їй. Мабуть, це його колишня та її новий хлопець.

- Знайомтеся, – йде назад до мене.

Обіймає ніжно та веде до вільного стільця.

- Це моя Ксенія.

- Приємно познайомитись! - киваю усім та ловлю на собі зацікавлені погляди.

Сідаємо поряд з моїм хлопцем, він піклується про те, щоб моя тарілка наповнилась їжею.

- Дякую, любий, – торкаюся його плеча й інтимно промовляю.

Всі ніби поводяться нормально. Тільки наречена з колишньою Андрія перекидаються поглядами. Думаю, мені вже всі кості перемили.

- Ми зараз збираємось в басейн усі, – говорить наречений.

- Ми пас! Нам треба по магазинах. купити сукню Ксюхі.

- Взагалі-то, потрібно було вже приїхати із сукнею, а не в останній день купувати, – це знову наречена.

‐ Мою сукню годину тому було розірвано на мені. Хотіла зробити контрольну примірку, – кидаю засоромлений погляд у її бік. – Андрій завжди такий спраглий до мене.

Ми обмінюємося з ним поглядами. У мене, певне, смішинки в очах, а в нього – безодня.

Викусіть, леді! А мене чіпати не треба!