Глава 2

Глава 2

Ми вже рухаємося хвилин п’ятнадцять. Чоловік сидить навпроти і мені здається, що дивиться на мене. Перечитую одне і те ж речення вже п’ятий раз і не можу усвідомити про що там йдеться.

Підіймаю очі і ловлю його погляд, який вмить перескакує на вікно. Читаю далі, намагаюся ігнорувати на своєму обличчі обпікаючий слід.

В якийсь момент відкладаю книгу в сторону.

- Ви хочете щось запитати?

Дивлюся роздратовано йому прямо в очі.

Він прокашлюється.

- Ні.

Через дві секунди додає.

- Вірніше так. Хочу.

Виразно підіймаю брови. Немов підганяю його.

- Ви прямуєте у справах?

- Це те, що ви хотіли спитати?

Фиркаю йому.

- Ні.

Посміхається мені.

- Ви завжди така агресивна чи то тільки мені так пощастило?

Ніяковію від такого питання. І справді, я перестала бути собою. Усміхненою, відкритою, готовою на будь-яку авантюру.

- Пробачте.

Дарую йому вимучену посмішку.

- Переживаю не найкращі часи.

- Розумію. Я теж.

- То чому ви на мене так дивитесь уже годину?

- Як ви відноситесь до пригод?

Обводжу поглядом його обличчя, плечі.

- Ще не знаю.

- Хочете зі мною зустріти новий рік?

- Якось страшно.

Трохи тягну останнє слово. Бо, дійсно, стра-а-а-шно.

- Я не маніяк, якщо що.

- Вони ніколи про це відкрито не скажуть.

Сміється з мого жарту.

- Серйозно. Мене друзі запросили на весілля. Там буде моя колишня, яка ще два місяці тому була моєю парою. Вона буде зі своїм новим хлопцем.

Дає переварити. Так, це важко. Знаю на своєму прикладі. І обов’язково має бути підтримка зі сторони.

- Святкують на курорті. Там класний ресторан. Смачна їжа. Критий басейн.

Грає бровами.

- З мене – нам комфортний відпочинок. З вас – вдавати мою дівчину.

Обводжу його очима. Він і дійсно не схожий на того, кого потрібно обходити стороною. Що по суті я втрачаю? Готель вирішила не бронювати, планувала вже по ходу справи розбиратись, куди заселитись. Потрібно відновлювати віру в нормальних чоловіків. Сподіваюся, що такі ще існують. Можливо, у новорічну ніч трапиться диво і здійсниться моє найбільше бажання мати сім’ю.

- Добре. По руках!