Глава 7.

У моєму третьому бою мені дісталася Сюй. Її талант був сірого кольору, підранг — нижній. Що ж, вона набагато талановитіша за мене. Я розумів, що, швидше за все, програю, але цього разу я не здамся!

І ось я почув:
— Початок!

Вона стояла на місці. Після оголошення старту навіть не намагалася зрушити з місця. Тим часом я використав Хоходо, наблизився до неї й замахнувся вертикальним ударом. Вона легко парирувала мій меч і вдарила ногою в живіт. Мене відкинуло майже за межі рингу. Ледве втримавшись на ногах і сплюнувши сніданок, я підвівся й знову кинувся на неї.

Під час бігу я почув голос у голові:
— Навіть не намагайся.
— Ти приречений на поразку.
— Ти знову станеш посміховиськом.

Коли я вже підбіг до Сюй, слова цих голосів мене збентежили. Через це я пропустив удар прямо в обличчя. Летячи за межі рингу, я запитав себе:
— Невже я настільки слабкий?
— Ти найслабший тут, боягуз, — повторювали голоси в моїй голові.

У цей момент час ніби сповільнився. Мої зіниці стали сірими, пульс і серцебиття сповільнилися. Повторювані слова голосів зникли, і я відчув легкість і спокій. Раптом, ще в польоті, я перевернувся у бік рингу й відштовхнувся від краю, щоб не вилетіти.

У цей момент я зрозумів, що мені стало набагато легше рухати тілом. Мій кулон засвітився, і я почув:
Одержано характеристику — спритність!
Майстерність Хоходо підвищено — звичайний рівень!

Стоячи на самому краю рингу, я знову кинувся на суперницю.
— Невже ти думаєш, що щось зміниться? Ти жалюгідний, — сказала Сюй, зневажливо замахнувшись на мене, використовуючи Чікаріто.

Я продовжував бігти на неї. У момент, коли меч мав потрапити в мене, я плавно повернувся убік, зробивши три мікрокроки, відштовхуючись пальцями ніг. Я обійшов її.
— Що? Коли він встиг? — Сюй була здивована.

Коли я спробував нанести удар у спину, моє тіло раптом піддалося втомі, і я знепритомнів.

ПОРАЗКА!