ПЕРЕДМОВА
Цей текст не був написаний як література.
Він народився з пам’яті.
Я не ставив собі за мету когось вразити, навчити чи переконати. Я просто записав те, що прожив. Без прикрас. Без героїзації. Без виправдань.
Тут немає вигаданих персонажів і красивих сюжетних ходів. Є люди — втомлені, злі, мовчазні, живі й мертві. Є страх, який не показують. Є буденність війни, до якої неможливо звикнути. Є випадковість, від якої залежить усе.
Це історія не про подвиг у звичному розумінні.
Це історія про службу, втрати й межу, за якою людина або ламається, або продовжує йти далі.
Я не прошу співчуття.
Я прошу лише одного — читати уважно.
Бо за кожним рядком тут стоїть не текст.
Стоїть життя.
Відредаговано: 06.01.2026