Одного вечора небо стало рожевим, фіолетовим і золотим.
— Це що? — запитав Полі.
— Це південне сяйво, — сказав тато. — Воно з’являється нечасто.
Полі дивився широко розплющеними очима.
— Я хочу, щоб усі бачили таку красу…
Уночі Полі наснився сон.
Ніби він летить над льодами
і несе маленьке світло.
Вранці він сказав:
— Я хочу бути тим, хто дарує радість.
— І як же? — усміхнулась мама.
Полі подумав.
А потім придумав.
Він почав щоранку вітатися з усіма.
Допомагати малюкам ковзати.
Розповідати історії.
Обіймати тих, кому сумно.
І колонія змінилася.
Стала теплішою.
Веселішою.
— Полі, ти як сонечко! — казали пінгвіни.
Полі дивився на небо і думав:
Мрії збуваються,
коли ділишся добром.
І світ усміхався йому у відповідь 💫
🌟 КІНЕЦЬ