Пінгвін ПолІ та його пригоди

❄️ ЧАСТИНА ДРУГА. ПОЛІ ТА НОВИЙ ДРУГ

Наступного дня Полі пішов до моря з татом.

Вода була холодна, але весела.
Пінгвіни пірнали:
плюх!
пір!
хлюп!

Полі любив плавати.
У воді він почувався, мов стріла.

Раптом він побачив щось маленьке, що тремтіло на крижині.

— Тату, дивись!
— Це… тюленятко! — здивувався тато.

Маленьке тюленяче дитинча плакало:

— Я загубив маму…

Полі підплив ближче.

— Не плач. Я Полі. Я допоможу.

— Ти не боїшся? — спитало тюленя.

Полі задумався.
Йому було трохи страшно.
Але ще більше — хотілося допомогти.

— Боюсь. Але я з тобою.

Вони разом попливли вздовж льоду.
Полі кликав:

— Тюленя-ма-ма!
— Тюленя-ма-ма!

І раптом з-за айсберга з’явилася велика тюлениха.

— Мій малюк! — вигукнула вона.

Тюленятко радісно пискнуло.
А Полі… засвітився від щастя.

— Дякую, пінгвінчику, — сказала тюлениха. — Ти дуже хоробрий.

Полі почервонів (ну, майже).

— Я просто друг.

Коли він повернувся, мама обійняла його.

— Ти зробив добру справу.
— А добрі справи — це теж пригоди? — спитав Полі.
— Найважливіші, — відповіла мама.

🌟 Кінець другої частини

Подобається

#488 в Різне
#69 в Дитяча література

Відредаговано: 08.02.2026