Пролог

Будівництво храму йшло повним ходом. Посеред якого стояв літній чоловік з посохом і керував процесом, подумки віддаючи накази. Так було найшвидше. Ось один із робітників звалився без сил, впустивши свій інструмент, короткого жезла. Його відразу огорнуло зелене сяйво, і він був змушений продовжити роботу. Літній чоловік опустив посоха й посміхнувся в білу бороду. По каналу думок до нього жодинудо невдоволення та всілякі нехороші побажання. Такий незламний дух робітників його завжди забавляв. 

Та він не просто так щодня стояв в самому центрі. Він підживлював призовне коло. Отримуючи щиру насолоду від того, що може робити кілька справ одночасно. І ось коло засвітилося. Робітники одразу ж дисципліновано відклали роботу й відступили до стін. І всі як один стали молитися.

Поки у колі не з'явилася істота схожа на демона з червоним волоссям...

-- ..."Так, потрібно ще більше храмів", -- подумав старий, відходячи від мокрої плями на місці кола. -- "А цей зроблю головним. Добре місце для викликів".

У цей г, колишній одноплемінник "покликаного" лише усміхнувся, він вже нічим не відрізнявся від місцевих. А все тому, що колись вчасно визнав перевагу цієї людини.

"Будівельники" давно перестали боятися прибульців з інших світів, хоч би якими ті були. Більше того, підсвідомо вони бажали, щоб такі з'яви траплялося якомога частіше, адже після них зазвичай йшла перерва.

-- На сьогодні це все, -- підтвердив їхній господар.

Це вже шостий храм, що збудували його раби, але Іриву цього було мало. Впровадження нової релігії в цей світ лише починалося.