ГЛАВА 3 — Напад живих шкарпеток

Промінь ліхтарика Плюма ковзав коридором, і раптом він відчув дивний шурхіт під ногами. Спершу він подумав, що це просто пил або ковдра сповзла з дивану. Але ні — звуки ставали все ближчими, а на його пухнасті лапки почали падати дрібні удари.
— Що за…?! — вигукнув Плюм, перевалюючись назад, мало не спіткнувшись об килимок із плямами від чаю.
І тут вони з’явилися.
Шкарпетки. Живі шкарпетки!
Одна шкарпетка, з червоним швом і маленькими очима, стрибнула прямо на Плюма і закричала:
— Свободу п’ятам!
Друга шкарпетка, зелена, кинулася ззаду і вкусила його за крило.
— Ай! — Плюм завив, перевалюючись і тримаючи ліхтарик, щоб освітити нападників. — Що за неповага до крил!?
Він швидко обернув шарфик вузлом і, немов ніндзя, замахнувся ним по нападаючих. Шкарпетки відскочили, але тут же повернулися ще більш нахабні.
— Ти думав, що можеш мене зупинити? — пищала одна шкарпетка, котра вже встигла залізти на його спину.
Плюм стрибнув перевальцем, спіткнувшись об маленьку табуретку, і ліхтариком висвітлив кімнату. Світло падало на всі сторони, створюючи химерні тіні, які змушували шкарпетки шурхотіти ще голосніше.
— Я не здаюся! — вигукнув Плюм, крутячи шарфик і відбиваючи шкарпетки від лапок. — У мене є розслідування, і ви не зіпсуєте його!
Шкарпетки, здається, зрозуміли, що мають справу з непереможним ніндзя-пінгвіном. Вони стрибали по стінах, перебігали по підлозі і навіть намагалися сховатися під килимок, щоб зловити Плюма зненацька.
— Сюди! — закричала червона шкарпетка, — ми об’єднаємося і переможемо!
— Так! — підхопила зелена. — Вільні п’яти мають владу!
Плюм обернувся, ковзаючи перевальцем, і шкарпетка на його спині впала прямо на його ліхтарик, який м’яко прокотився під шафу. Промінь світла запалав на стіні, і тіні шкарпеток почали танцювати, створюючи хаотичний балет.
— Ха! — сміявся Плюм, відштовхуючи червону шкарпетку шарфиком. — Ти нічого не можеш проти моєї майстерності ніндзя!
— Ми вільні! — закричала зелена шкарпетка, вистрибуючи прямо на його дзьоб. — І ніхто не зупинить нас!
Плюм ухилився, перевалившись на інший бік, і шарфиком, який тепер виглядав як червоний хмарочос, відбив нападників, змушуючи їх відскочити і шурхотіти назад до кутів коридору.
— Ха-ха! — вигукнув він, піднімаючи лапки. — З вас ще ніколи не виходили професійні злодії!
Шкарпетки зупинилися на мить, похитуючись і переглядаючись одна на одну. Вони були нещодавно «прокинуті» і ще не зовсім впевнені, як діяти у світі людей (та й пінгвінів теж).
— Добре, — пробурмотіла червона шкарпетка, — але це ще не кінець!
— Точно, — додала зелена, готуючись до нового стрибка.
Але Плюм уже був готовий. Він крутився перевальцем, шарфиком блокував удари, лапками штовхав шкарпетки подалі, а ліхтарик ковзав по стінах, висвітлюючи кожну деталь кімнати.
— Ви точно не очікували такого! — вигукнув він, відскакуючи від шафи і перевалюючись до дверей у коридор. — Моя вправність ніндзя неперевершена!
Шкарпетки метушилися, як маленькі хвилі на озері, стрибали, перегукувалися й навіть кидалися на дзеркальце на підлозі, яке злегка відбивало їхні очі.
— Ми вас ще зловимо! — пролунав крихітний шепіт з-під килимка.
Плюм, задихаючись від сміху і адреналіну, сидів на підлозі, тримаючи ліхтарик і шарфик.
— Фух… — пробурмотів він, витираючи лапкою піт з чола. — Квартира дійсно прокинулась. Але я її не злякав!
Він підвівся, перевалюючись, і подивився на шкарпетки. Вони стояли нерухомо, дивлячись на нього своїми крихітними очима.
— Добре, шкарпетки, — сказав Плюм урочисто, — ми ще зустрінемось… і тоді я точно не дам вам шансів!
І на мить коридор знову опинився в тиші. Лише легке шурхотіння килимка та тихі повітряні струмені нагадували, що квартира оживає, і пригоди Плюма ще зовсім не закінчилися.