*У старій бібліотеці,
на полиці, до якої давно не пригинались,
лежав пожовклий роман.
Між його сторінок — валентинка
з повідомленням,
що так і не дісталося адресата*
Любити — це не завжди про стабільність.
Не про те, що описують у книжках.
Любити, як би банально це не звучало, —
означає почати по-справжньому цінувати людину.
Це коли всі жарти, які колись були не смішні,
раптом стають найкращими.
Коли хвороби коханої людини стають твоїми,
і ви разом долаєте цей шлях.
Це коли всі можуть відвернутися —
а вона буде на твоєму боці
і триматиме твою руку.
Чи будете ви далеко, чи близько —
вам ніколи не вистачатиме часу разом.
Коли починаєш любити те,
що зовсім не є твоїм:
світогляд людини, яку обрав,
її дурні посмішки,
невдалі рухи.
Ти не помічаєш найгіршого,
але завжди бачиш найкраще.
Так, це рожеві окуляри,
які, коли кохаєш, можна й загубити.
Кохання — це вміти бути цілим світом.
І ні, це не означає: «якщо любиш — відпусти».
Якщо любиш — люби щосили.
Але так, щоб це не завдавало болю.
Бо біль коханої людини —
це твій біль.
Відредаговано: 31.12.2025