Розділ сьомий

Вночі магічна лабораторія виглядала куди більш таємничо, аніж вдень. Не знаю, як Тобіас вмовляв свого батька дати йому допуски, але нас попередили, що шуміти і приваблювати зайву увагу не можна, а ще двері будуть зачинені зовні. Принаймні, саме це передав крихітний магічний вогник, що супроводжував нас з Тобом до самісінької лабораторії.

– Все ще не розумію, нащо ми це робимо, – прошепотіла я, коли за спиною почулось клацання магічного замка. – Могли б посидіти тут вдень, твій батько дозволяв!

– Не все так просто, – заперечив Тобіас. – Треба не лише дозвіл мого батька, а й щоб лабораторія була вільною. А тут зазвичай працюють аспіранти.

– І ти не можеш при них, чи що?

– А як рване?

– Тобто, моє життя тебе не хвилює? – зітхнула я.

Тоб хитнув головою.

– Я зумію тебе захистити.

– А їх – ні?

– А їх, може, й не захочу.

Переговорити демона неможливо, то я й так зрозуміла, тож лише важко зітхнула і поклала речі на вільний стілець, а сама сіла на інший.

Сьогодні зранку мені довелось сказати мамі, що мене запросили на вечірку. Подруга з академії! Жодної подруги, з якою я б так близько спілкувалась, не існувало, але я знала, що мою маму це налякає значно менше, ніж потенційні магічні експерименти, ще й наодинці з хлопцем. Демоном! Та й посвячувати маму в деталі наших стосунків з Тобіасом я не планувала зовсім.

Не треба їй нічого знати ні про фіктивне кохання, ні про пліткарку. Припускати, що я закохалась в демона, теж не варто! Ще переживатиме, а я б цього зовсім не хотіла.

Тож я наговорила, що піду на заняття до академії одразу ж від подруги, і прийшла все-таки на експерименти з Тобіасом. Він сказав, що вже розрахував приблизно, як треба налаштувати пристрій, у відповідності до моєї енергії, і планує ці деталі також розписати у курсовій.

Зараз демон скинув свою куртку, матеріалізував хвіст і, зосереджено помахуючи ним, ходив по лабораторії, мов господар, діставав потрібні елементи пристрою та складав їх на стіл. Я уважно стежила за кожним рухом демона і регулярно прикушувала язик, щоб не задати йому якесь занадто дурне питання.

– Тобе… – не витримала зрештою я.

– М?

– Може, я теж щось зроблю?

– Перший раз я налаштую сам, а потім теж зможеш взяти в цьому участь, – пообіцяв Тобіас. – А поки що сиди.

– Хочеш, аби я знов писала теорію?!

– В тебе дуже гарний почерк! – заявив демон. – Крім того, як ти вмудрилась використати абсолютно різні теоретичні матеріали для наших перших розділів? Ніби читала одні й ті ж книги, а так добре все скомпонувала… А про деякі нюанси я навіть не чув. Довелось смикати батьків, але вони підтвердили.

Я похолола. Здається, цього разу мій дар спрацював без друкарської машинки, а я навіть не усвідомила, коли саме це трапилось, і просто написала те, що йшло з мене, лишила на папері. Здібності, які неможливо контролювати… Це стає відверто небезпечним, зрозуміла я з несподіваною чіткістю. Я так ще писатиму любовну записку, а потім виявиться, що я розкрила мільйон небезпечних таємниць!

Гаразд, я перебільшую. По-перше, мені нема кому писати любовні записки, не Тобіасові ж відправляти різноманітні послання, з нашими-то фіктивними стосунками! По-друге, можливо, я просто витягла з книжок кілька стрічок, які Тобіас не помітив, коли вивчав тему, а зараз зі своїм даром така перелякана, що чекаю підступу звідки завгодно.

Вирішивши не вигадувати собі зайвих проблем, доки вони справді не попадали мені на голову, я розклала листи паперу і взялась перемальовувати схему пристрою, яку Тобіас лишив на столі. Він же у відповідності до неї збирав пристрій.

Закінчили ми приблизно в одну мить. Я влила трохи сили у мірну склянку і про всяк випадок відступила подалі…

Але магічний балансер цього разу виконав поставлену перед ним задачу ідеально. Наша з Тобіасом сила не увійшла в конфлікт.

– Спрацювало! – вигукнув Тоб. – Отже, мама була права!

– А ти робив це з мамою? – зацікавилась я.

Він махнув хвостом, здається, трохи зніяковіло, і пояснив:

– В неї ж сніжна сила, і вона довго працювала над балансуванням. Я, можна сказати, продовжую справу. Тому мене так і дратує ця дурня про три стандартні формули, яку повторює професор Грей. Воно працює тільки на тих, в кого класичні стихії, не більше. Це дуже спрощена модель. Сніжна сила, наприклад, взагалі майже не проявляє себе в магічному балансуванні. А демонічна дуже яскрава. Я навіть самостійно можу влаштувати міні-вибух, якщо скористаюсь двома векторами чарів без балансування. Напівкровкам дуже важко живеться.

– Я помітила. Якщо навіть на мою стандартну силу у нас з тобою щось не спрацювало, – зітхнула я, – то що вже говорити про специфічні варіанти…

– Ну, власне, – Тобіас почесав потилицю. – Не знаю, як тобі це сказати, але я б не сказав, що твоя сила стандартна, Дано. І взагалі, у мене таке враження, що в тобі справжній ураган магії. Нам з мамою довелось повозитись над твоїм зразком сили так само довго, як і над моїм раніше. От вона і припустила, ну… Що в тебе є якась особлива сила.