Розділ п'ятий

…У наступному своєму випуску пліткарка Торенвес написала про закриту вечірку багатих студентів академії. Додала трохи перцю, розкрила кілька таємних пар та відзначила паршивий з незрозумілих причин настрій Бетані Майєр. Вся академія гуділа; тепер кожен, кого не запросили, хотів на таку вечірку. Хтось в коридорі навіть сварився, чого то його не гукнули.

Я не збиралась писати про вечірку і взагалі планувала уникати всіх тем, які мені так дбайливо планував надати Тобіас. Але зрештою вирішила, що там було стільки народу, що пліткарка Торенвес могла б і сховатись. Або сховати свій магічний маячок! Тож Тобіас явно не викриє мене за просту статтю, і це менш підозріло, аніж розписати на всю першу шпальту свою образу на професора Грея. Або вилити на папір гнів на Бетані Майєр, враховуючи те, який її секрет я тепер дізналась!

Тож я спробувала вчинити розсудливо і дуже сподівалась, що в мене вийшло.

За кілька днів, щоправда, все заспокоїлось, а у мене постало питання, що пліткарка Торенвес розповідатиме наступного разу. Поки що матеріал для статті не знайшовся.

Та й часу я цьому присвячувала мало, бо ледь встигала вчитися. Тобіас більше не приходив до мене додому серед ночі – він зрозумів, що то непристойно! – але зводив мене на кілька обідів у «закриту компанію», і ми тричі були на різноманітних вечірках.

На жаль, єдине, що мені справді хотілося б описати – то подробиці викладацького скандалу, який ми з Тобом підслухали цілком випадково, коли зазирали до його батька, але вшилися, зрозумівши, що почули не те, що мали право.

Я усвідомлювала: розповім про це – і моїй конспірації кінець.

Тож сьогодні, сидячи на занятті у професора Грея, я намагалась водночас встигати записувати всі формули, які він надто швидко стирав з дошки, і подумки кляла цього ж викладача за його ж прискіпливість та бажання насолити студентам. А особливо він хотів насипати перцю на хвіст одному демонові.

– За цими формулами розв’яжете задачі з підручника. Сьомий розділ, дивіться від першої до двадцятої задачі, – заявив викладач, і ми всі дружно застогнали, уявляючи собі, який це об’єм роботи. – І не забудьте про підготовку курсової. Особливо мене цікавлять успіхи вас, де Р’єне. Ви вже встигли дослідити свої нетипові магічні баланси?

Я мимоволі стиснулась на своєму місці. Ми з Тобіасом сиділи разом, і курсова-то була спільна, ще й вельми складна, як на мене. Я собі дуже погано уявляла, як ми з нею впораємось, особливо якщо врахувати, що там ще й не метено!

Коли я намагалась заговорити з Тобіасом про курсову, він зазвичай відмахувався від мене і робив вигляд, що все в порядку, мені нема про що переживати. Я ж, дурна, навіть повелась на це почуття фантомної безпеки, а тепер усвідомила нарешті, що викладач нікуди не дінеться, і вимоги у нього вельми суворі.

– Нагадую, що вже за три тижні ви повинні показати мені результат власного практичного дослідження, – нагадав Грей. – То що, де Р’єне? Я чекаю доповіді про ваші успіхи.

– Вже підготовлено матеріали для дослідження, я пропрацьовую експеримент. Він повинен довести, що взаємодія специфічної магії за формулами балансу, що ви викладаєте, небезпечна і проходить не за означеними в книгах правилами, – як ні в чому не бувало заявив Тобіас. – Ми з Даною ось-ось перейдемо до практики. Можете не хвилюватись за наш результат.

Я під партою вчепилась Тобіасові в руку. Він легенько стиснув мої пальці, ніби намагаючись заспокоїти, і променисто посміхнувся.

На обличчі професора Грея досить чітко відображалось його страшенне невдоволення.

– Що ж, гаразд, – промовив він. – Працюйте. Але пам’ятайте, Тобіасе, що ваші зв’язки з ректором вас не врятують, якщо ви не зробите курсову.

– Я не сумніваюсь, що ви оцінюватимете мене максимально строго, – кивнув викладачеві Тобіас. – Навіть більш прискіпливо, ніж всю групу. Адже нікому не спробували поставити до пари його дівчину, аби підставити хоча б когось, правда?

У Грея запалали щоки.

– Ваші голослівні звинувачення мене не ображають, але це лише тому, що я розумію: ви навіть не тямите, Тобіасе, що саме зараз сказали, – заявив він. – Не забудьте зробити домашнє завдання, всі… І вас, де Р’єне, це також торкається. Як і вашої дівчини, через яку я, за вашими словами, здійснюю на вас тиск.

– Звісно, ми виконаємо завдання, – підтвердив Тобіас. – Правила ж одні для всіх. Та мені вже не терпиться дочекатися тієї миті, коли в результаті нашого наукового прориву, якого б ми з Даною не досягли без такого чудового завдання курсової, доведеться змінювати задачі в підручнику, та й сам підручник теж, бо він не відповідатиме реальній картині.

Запанувала тиша. Викладач явно хотів вигадати якісь більш образливі репліки, вжалити певним чином, але зрештою буркнув:

– Всі вільні, – а тоді першим вилетів геть з аудиторії.

Тільки в цю мить я остаточно усвідомила, наскільки напружені ми всі були в аудиторії. Я так шумно видихнула повітря, що аж в грудях заболіло…

– Ну ти, Тобіасе, даєш, – присвиснув Малек зі свого місця. – Грей з тебе не злізе, доки ти йому не доведеш, що справді зробив велике магічне відкриття.

– Я його й зроблю, – знизав плечима Тобіас. – Ходімо, Дано.

Мені не лишилось нічого іншого, крім як підкоритись. Але, коли ми нарешті опинились за дверима, я зашипіла: