Розділ перший

– Ти по вуха в мене закохалась і мрієш, що я на тобі одружуся.

Я здригнулась. Нахабний чоловічий голос наздогнав мене просто посеред коридору, і я ледь стрималась, щоб не застогнати в голос. Звісно, з усіх можливих варіантів Тобіас де Р’єн, красень, мрія всіх дівчат академії Торенвес, син нашого ректора та жахлива скабка у будь-якому місці, в якому лише забажаєте, обере найгірший.

Тож і про мою закоханість та дівочі мрії він вирішив сказати саме у велетенському коридорі академії, публічно. Можна подумати, з мене мало сміються. Я, сіра мишка, непримітне дівча з бідної родини, взагалі сьогодні раптом стала всім потрібна та цікава. І все через Тобіаса і плітки.

– З чого ти взяв? – тихо спитала я, обертаючись до хлопця.

Він стояв, спершись спиною об підвіконня, як завжди – шалено гарний, такий, що очей не відвести. Від свого батька він успадкував демонічну кров, палахкотливі карі очі, різкий чіткий профіль, гострі вилиці та високий зріст. Від матері – тонкі риси обличчя, що робили Тобіаса ще красивішим, і магію, яка, якщо вірити книжкам, взагалі не повинна була проявитись у хлопця, ще й у демона. Тобіас був сніжним магом. Безмежно талановитий, як його повним захвату голосом величав кожен з наших викладачів… Що ж, ніде правди діти, він справді міг дуже багато. У спарингу проти Тоба зазвичай доводилось виставляти трьох, або надягати на нього обмежувальні браслети, або ставити вимогу не використовувати природній дар. Тож чи варто дивуватись, що саме цей хлопець став мрією майже кожної дівчини, що навчалась в академії Торенвес, в ту ж мить, як сюди вступив?

Моя біографія була куди більш скромна. Заучка без особливого дару, що вперлась і вирішила вступати на мага, а не практикуватись в іншій сфері, і тим паче не схотіла вийти заміж. Ну, останнє тому, що не кликали, власне кажучи. Сіра мишка з непримітною зовнішністю з бідної родини. Батька вже давно нема на світі, і не факт, що взагалі був – бо моя матір приїхала до міста вже вдовою, і тата ніхто ніколи не бачив. Бідна вдовиця, що скромно працювала кухаркою в багатих будинках та тинялась від місця до місця, де хоча б не ображали, намагалась дати мені, своїй доньці, все, що могла, але ж могла вона небагато.

Тож до сьогоднішнього дня ніхто на мене не звертав увагу. А з Тобом ми навіть жодного разу повноцінно не розмовляли, тільки вітались, бо навчались в одній групі. Що ж могло привабити його увагу до мене? Я, звісно, знала відповідь.

– Ти сьогодні на першій шпальні «Пліткарки Торенвес», – повідомив мені Тобіас. – Читала?

Я опустила голову.

– Читала.

– І як тобі?

– Вражаюче, – важко зітхнула я. – Не можу зрозуміти, нащо я їй знадобилась…

– Бо їй потрібні всі, – гмикнув демон.

Він нарешті відліпився від підвіконня і підійшов ближче. Хоч коридор вже майже спорожнів, бо студенти поспішали на заняття, я відчувала, що на нас починають концентруватись зайві погляди. Тобіас встав впритул до мене, простягнув руку та… Раптом провів кінчиками пальців по моїй щоці, спускаючись до підборіддя. Тілом пройшла хвиля жару, слідом – заспокійливий холод, два наслідки його дару.

– Вона пише дуже цікаві статті, – я зіщулилась від його доторку, – хоч і болючі. Але я не розумію, чому ти обговорюєш про це саме зі мною. Половина академії бувала у неї в газетах…

Пліткарка Торенвес – це найбільша загадка і найбільше нещастя нашого навчального закладу за останні багато років. Вона почала творити приблизно рік тому, коли ми навчались на другому курсі, і таємничим чином вмудрялась збирати найпотаємнішу інформацію про кожного та викривати її. Таємна мережа пліткарки дуже швидко розлетілась по всій академії. У неї є інформатори, є ті, хто прагне заплатити їй за статтю. Ніхто не знає, як друкується пліткарка, але щотижня нас чекає невеликий – близько п’ятдесяти екземплярів, – тираж її газети біля входу, і щоразу вона розлітається, мов гарячі пиріжки. Там – найкращі рекомендації і найстрашніші плітки всього університету, і цю газету читає кожен з сотень студентів-магів академії Торенвес.

Ходять чутки, що пліткарка заробила на своїй справі вже купу грошей, але ворогів у неї точно набагато більше. Нікому не відомо, нащо вона взагалі зайнялась цим ділом.

А головне, ніхто поняття не має, хто вона така.

– Тебе теж дратує пліткарка? – спитав мене пошепки Тобіас.

– Вона написала про мене величезну статтю, в якій… Набрехала про почуття до тебе. Звісно, вона мене дратує!

– Пліткарка Торенвес ніколи не бреше, – розсміявся Тоб. – Крім того, ти вся аж тремтиш, коли я до тебе торкаюсь. Я тобі подобаюся, і це правда. Гм. Не знаю, як на рахунок одруження, але, – він нахилився ближче до мого вуха, – я міг би допомогти тобі стати популярнішою, ну, і врятувати тебе від репутації нещасного дівчати, яке співає серенади під моїми вікнами. Ми влаштуємо сенсацію: ректорський син та сіра мишка, разом, яка нечувана дикість!

– Ти серйозно? – охнула я.

– Так, – підтвердив Тобіас. – Звісно, це не надовго, ми все-таки… Така собі пара. Потім ти мене кинеш.

– Я? Тебе?! – я заморгала. – Гаразд… Тобіасе, нащо тобі це? Тобі що, подобається, коли тебе відшивають сірі миші?

– Ні, – гмикнув він. – Просто не хочу руйнувати твоє життя нашим розставанням з моєї ініціативи. А щодо моєї мети… Я хочу спіймати пліткарку Торенвес на гарячому. І ти мені в цьому допоможеш. Адже вона ніколи не пройде повз такий гарячий… Матеріал. Цікаво буде всім, а вона завжди пише правду, тож їй доведеться за нами спостерігати.