Глава 19

Минув місяць. Новий місяць був милостивий до нас. Адже цього місяця, до нас у команду додалися двоє наших однолітків. Але давайте я розповім вам, як все було. Ми вп'ятьох, тобто в шістьох вперше за довгий час забрели в селище, або МістоЯк назвав Живий Адреналін. Місто було значно жвавіше ніж наше селище. Будинки тут були великі, і їх було дуже багато. Дорогою, або краще сказати по Грімкою стежкою (Дорога) не припиняли їздити Монстри (машина). Ми знаємо що таке машина, транспорт Двоногого, саме на одному з таких транспортів забрали наших батьків, і саме на такому транспорті Двоногий хотів відвезти мого брата

-Оце скупчення Двоногих -вразилася Історія -Але, що ми тут робимо? Промінь, хіба ми не повинні триматися подалі від Двоногих та їх Гнізда (будинок людини)?

-Повинні-замість мене відповідати взявся Воїн-Але іноді корисно відвідати Двоногих. Подивитися що в них діється. До того ж Двоногі нас не чіпатимуть, якщо ми їх не спровокуємо. Згадайте своє селище, не всі Господарі до вас погано ставилися

-Дивіться, тут теж водяться бродячі пси - несподівано відгукнулася Карамель, поглядом вказуючи на сміттєвий бак, біля якого двоє собак намагалися щось поділити. - А чого це вони там роблять? Щось між собою ділять? -Здивувалася вона

-Не завжди бродячі пси дружать між собою. Теж саме відбуватися між племенами -спокійно відповів пес -Найімовірніше, ділять їжу, недоїдки від Двоногих

За якусь мить, до двох псів прибіг ще один пес, він разом з одним із них прогнав геть іншого пса. Позбувшись суперника, пси радісно стукнулися плечима

-Схоже, вони разом. Тільки один чомусь спізнився до свого товариша

-А якщо ми до них підійдемо, що буде? Нападуть на нас? -запропонувала Карамель

-З глузду з'їхала, навіщо нам порається в бродяжками? -Гридливо скривилася Історія

-Історія, ти надто жорстока до побратимів. Не забувай, що багато племінних, колишніх волоцюг, одинаків, домашніх. Ви самі нещодавно були домашніми. А щодо пропозиції підійти, вони швидше за все злякаються і втечуть. Нас весь шестеро

- Тоді треба підійти комусь одному, показати що ми не вороги. До того ж нам доведеться до когось звернутися за допомогою. А хто нам допоможе, як не ті хто знає це місто як себе самого? Піду я, як Ватажок нашої команди!

Сказав і повільно рушив у бік сміттєвих баків, біля якого копошилися пси. Вони стояли до мене спиною, тож не бачили мого наближення. Я не ризикнув надто близько підійти. Щоб привернути їхню увагу, я навмисне чхнув. Як і припускав, пси відразу зреагували, першим обернувся пес рудого забарвлення, який спочатку ділив сміттєвий бак із суперником. Другий пес, сріблястого забарвлення, обернувся трохи пізніше, з об'єдком, що стирчить у пасті, незрозумілого походження.

-Ти Ще хто!? Ану пішов геть, поки цілий огризнувся перший пес

Тільки зараз я придивився до пса, вони не виглядали надто дорослими. Вже явно не Воїни як Живий Адреналін

-Спокійно хлопці. Я вам не ворог. Я тут новенький, шукаю допомоги у місцевих волоцюг

-Ти кого волоцюгою обізвав! Та я тебе зараз на шматки розірву! -вишкірився перший

-Не раджу цього робити щеня -невідомим мені чином, Живий Адреналін опинився позаду волоцюг, і нависав над ними

-Ой -проскулив другий, випустивши з пащі свій недоїдок -Ми це .. Ми мирні!

-Заткнися блохастий! Спокійно. Ви це чого? Якщо хочете, забирайте сміттєвий бак собі, ми підемо, ми більше не підійдемо до цього місця, ніколи!

-Живий Адреналін! Я ж просив вас не втручатися! Я хотів сам із ними поговорити!

-З волоцюгами інакше не можна розмовляти. Вони слова не розуміють, лише сили

-Ми не такі! Ми розуміємо слова, з нами можна домовитись, не вбивайте нас!

-Заткнися сказав! -Знову загарчав на друга перший пес -Що вам потрібно!?

-Усього лише поговорити, і допомога як місцевих у цьому місті. Живий Адреналін вас не чіпатиме, якщо ви не будете його злити. Повірте, з ним краще не жартувати

-Слухай, Імперія, може послухаємо їх. Якби хотіли напасти, давно б напали

Рудий на слова другого закотив очі -Догодно мене з тобою зв'яжуться!

-Їй! Ми взагалі з тобою як брати! Сам же казав! А тепер принижуєш мене! Більше не допомагатиму тобі з пошуком їжі! Вічно ти незадоволений, Імперіє!

Сріблястий пес ображено відійшов убік. Перший пес з побоюванням глянув на нас, пішов за ним. - Пробач, я це... Не подумав, сказав! Ти мій брате, хай і не рідний!

-Когось він мені нагадує -з хитрою посмішкою промовив Воїн. Я не став питати кого саме, адже й так ясно. На Історію натякає, така сама колюча як цей пес

-Добре, так вже бути, поговорю з вами. Тільки не тут, надто багато людей тут ходить. Ходімо. Поговоримо в іншому місці

Перший пес пішов уперед, за нею рушив другий пес, хоч і тримав скривджений вираз. Пройшовши кілька кроків, до нас приєдналися решта. Рудий пес, Імперія спочатку поставився до цього вороже, але зрозумів, що моя команда не збирається нападати, заспокоївся. А ось другий пес, сріблястий, навіть злякався моїх друзів, і навіть постарався йти нарівні зі своїм другом. Через деякий час бродяги привели нас до ближче до околиці міста, тут були занедбані будинки, деякі з них були напівзруйновані.

-Люди сюди рідко приходять. Це не багатолюдне місце, тож можете не боятися. Правда сюди заходять інші бродяги, хто не агресивний не чіпаємо, а хто гарчить на нас, проганяємо - пояснив рудий

Волоцюги привели нас до підвалу одного з будинків, а тут було цілком затишно. Тобто пси десь роздобули величезний матрац з ліжка, на ньому лежало два старі, порвані покривала, поряд лежала картонна коробка обгризені кістками, на вигляд вони були старі. Принаймні на вигляд, їм не менше місяця

-Імперія, я ж просив прибрати цю коробку! Смердить же! Обіцяв же вранці прибрати!

-Не Най, блохастий, приберу. А втім вона мені не заважає. Непогано виглядає з усім нашим барахлом