Глава 14

-Батьку, я не хочу нікуди йти. Я хочу бути з тобою! Я не залишу тебе одного!

Лотта все ще продовжувала чинити опір, моїй пропозиції піти з цуценятами

-Дочко, я розумію тебе. Ти хочеш залишитись зі мною, щоб мені не було самотньо. Я поділяю твоє бажання залишитись. Я теж хочу, щоб ти залишилася, але не можна!

-Чому!? У чому я завинила, що ти мене відганяєш від себе? Що я зробила!

-Дурна ти моя. У чому ти можеш завинити? -Притиснувся до неї боком -Ти мій промінчик. Ти сенс мого життя! Я не хочу щоб мій сенс життя все своє життя тут нудилося. Ну, що ти цікавого бачиш живучи тут? А так підеш-подорожуєш!

-Пф, не хочу! -Ображено промовив собака, відходячи від мене -Я нікуди не піду!

-Дурна самка! -Грізно сказав, чому руда злякано притиснула свої вушка до голови. Тяжко зітхнув сів біля дочки-Мила, Лотта. Все, що я хочу в цьому житті, це бути впевненим, що з тобою нічого поганого не станеться. Я не вічний, рано-пізно помру. Ти залишишся сама. Добре, якщо предки пошлють тобі дбайливого чоловіка, який захищатиме тебе від усього злого. А якщо цього не станеться? Ти ж бачиш, що творять Двоногі. У них мало віри. Чула щенят? Їхні Господарі вбили своїх собак. Де гарантія, що Мельник чи його син подібне не зроблять з нами, зі мною, з тобою!?

-Але батько, адже не всі люди такі, як господарі цуценят. Наш Мельник, хіба поганий?

-Ні, Дочко. Наш Мельник, хвала Предкам добре до нас ставиться. І все ж таки, в мені немає повної віри до нього. Дочка, ти ще надто юна, і не розумієш мого прагнення убезпечити тебе від усього поганого. Станеш матір'ю, зрозумієш мої почуття! Ти не перше моє щеня, але ти єдина, кого Мельник залишив зі мною. Інших своїх цуценят, твоїх братів, сестер, я ніколи не бачив, як і їхніх матерів після “знайомства” не бачив. Я як і Томас, дід цуценят, мрію, щоб ти росла і жила в племені. Ти частина мого племені, ти його продовження, його майбутнє. Дочко, послухай старого пса, свого батька. Чи не губи своє життя, живучи тут. Що я бачив живучи тут? Та мало чого цікавого. Що я корисного зробив у своєму житті, крім того, що поповнив свій рід, цуценятами. У тебе є шанс побачити світ, яким я його бачив, коли жив у племені. Можливо, життя в племені, тобі здасться нудним, дні здадуться однаковими. Але це лише на перший погляд. Життя в племені цікаве, сповнене небезпеки, труднощів. Тобі доведеться думати не тільки про себе, а й про тих, хто поруч із тобою. Про своїх одноплемінників. Ви будете великою родиною, полюватимете разом, боротиметеся з ворогами. І дасть Предки, ти знайдеш своє кохання, ти народиш своїх цуценят, не хвилюючись про те, що їх у тебе відберуть! Подивися на самок, хіба вони як матері щасливі повною мірою? Не встигли вони як слід порадіти материнству, як їх розлучають із цуценятами, ти цього хочеш? Сумніваюсь. У племені, ніхто й пазуром не чіпатиме твоїх цуценят, бо знатимуть, що ти за них будь-якому ковтку перегризеш! Якщо тобі не сподобається племінне життя, ти можеш повернутися до людей, але сумніваюся, що проживши якийсь час у племені, ти захочеш повернутися до людей

Лотта нічого не відповіла, лише мовчки знизала плечима, і пішла. Я вирішив дати їй час на роздуми. Впевнений, дочка ухвалить правильне рішення, погодиться піти з цуценятами