Глава 58. Про щастя, турботу і скромність.

Ганнуся приїхала в гості і питає:

- А де коти? Де коти?

А коти з нагоди сонячної погоди пішли на прогулянку по сусідніх городах, перевірити володіння та відновити кордони.

-Немає, але зачекай, на вечерю вони обов’язково прийдуть, а зараз гуляють...

Пройшло кілька годин. Ганнуся радісно біжить з коридору:

- Тьотя! Тьотя!!! Я дочекалася! До мене прийшов кіт! (все це з емоціями, з якими я б розповідала, що мені мільйон у спадок передали).

Але ми вмієио не лише радіти, але й турбуватися про навколишніх - Андрійчик встає з табуретки і каже татові:

- Ось, тато сідай, я вже поїв, а ти стоїш, а в тебе спина болить.

- Дякую Андрійчик!

Андрійчик, трохи подумавши, видає висновок і мораль:

- Я це зробив, щоб показати, який я добрий. Тобто, показати, що я добрий з середини. Бо є ж такі люди, які зовні добрі, а насправді - ні.

Скромність – то взагалі фамільна риса. Сиджу працюю за комп’ютером. Питає:

- Тьотя, а ти зараз про мене пишеш?

- Зараз - ні.

- А що ти тоді там робиш?

І дійсно, що ще можна друкувати, як не нотатки про такого чудового племінника.

Пізніше показую йому весільні фотографії його батьків. Вкрай уважно роздивляється. Коли справа доходить до застільних фото (з їжею і тортом), питає:

- А чому це мене не запросили?

І дійсно, неподобство!

Взагалі почуття справедливості і вміння робити правильний вибір притаманні дитинству куди більше, ніж зрілості. Трохи прихворів, температура за 38…

- Щось мені нічого не хочеться... Хоча ні. Єдине, що мені хочеться - лежання і читання, бо інші види розваг для мене зараз неможливі....

На обід каша з котлетою. Котлета щезає моментально, далі слідує наукове пояснення:

- Я намагаюся їсти більше м’яса, бо від м’яса стають дужчими.

- А каша?

- А навіщо мені каша? Я м’ясо вже поїв.

І не поспориш. Тим більше, як можна спорити з такою, нагадую, скромною людиною:

- Андрійчик, я зараз про тебе пишу.

Радіє.

- О, почитай, що саме.

- Зараз закінчу і почитаю.

- Я прошу тебе почитати, бо сам хочу згадати який я гарний, веселий, кмітливий хлопчик.

І як же то важливо, щоб ЗАВЖДИ були люди, які б весь час нагадували вам, які ви веселі, гарні та розумні!