Глава 54. Практична Ганнуся.

Розмовляю з Ганнусею (два з половиною рочки) по телефону:

- Що ти снідала, маленька?
- Не снідала! Не снідала!

Але ж на годиннку вже одиннадцята!

Питаю:

- Чому ж не снідала?
- Вареники з вишнями мама не дала! Не дала вареники!

- Оце діло! А чого ж мама не дала?
- Бо нема! Бо нема!

Чого тільки мені не дали на сніданок (якщо використовувати цю логіку)... І не перерахувати. От червної риби, наприклад. Не дали! Не дали!

Бабуся привезла яблук. Ганнуся питає у мами:

- Яблука кому? Кому яблука?
- Це бабуся нам привезла.
- Чому нам, чому нам? 
- Ну як чому нам - а кому ж ще?
- Мені! Мені!

Яущо її брат в ранньому дитинстві полюбляв перепитувати дорослих, чи вірно вони його зрозуміли, вимагаючи повторити ним сказане, то Ганнуся просто все каже двічі – і те є сумніви, чи справді дорослі второпали.

Окрім питань їжі мала, як справжня жінка опікується питаннями краси. Недавно Дарина зайшла в кімнату і побачила ознаки «злочину» - на підлозі біля дивану лежали розкриті ножиці.

Ганнуся ж преспокійно, ніби її це не стосується, займаламя своїми, звичано ж, вкрай важливми справами. Дарина кинулася до ліжка - подушки й простирадла цілі, все начебто таке, як і було.

Тільки ввечері перед виходом на прогулянку, з’ясовується, що Ганнуся, як справжя жінка перш за все попіклувалася про власний вигляд - намагалася модельно підстригти собі чубчика.

Ну просто народжена бути зіркою.