В дитячому садочку дві виховательки. Одну, Анатольєвну (малі називають їх по-батькові, повне ім’я, їм мабуть, ще важко запам’ятати), всі діти люблять, хоча вона доволі строга сувора, іншу, Романовну, яка, навпаки, усі-пусі - не дуже. Бо Романівна, і це відчувається, не дуже-то любить дітей. І ось одного дня Стас привів Андрійчика у дитячий садок і з’ясувалося, що в той день чергування нелюбимої Романівни. Андрійчик миттєво вирішив взяти ситуацію під контроль:
- Романовна! Телефонуй негайно моїй мамі, нехай вона прийде і забере мене додому! А ти, татко, купи вже мені телефон, щоб я сам міг телефонувати мамі!
Бо наше щастя в наших руках. Як і наша їжа.
- Бачиш, скільки я вареників вже з’їв? Аааа, не побачиш, вони вже в животику перетравлюються!
Ганнуся підростає і тепер роботу по здобичі смачненького виконує ціла банда:
- Мама, а Ганнуся їла мед і мені давала! - Як це? - А вона лізла по ручках шухляд, як по драбині, пальчиком зачерпувала в банці мед і так їла.
Не встигла Дарина подумати про надзвичайну міцність звичайних ручок на звичайних кухонних шухлядах, і про те як надовго їх ще вистачить при такій оригінальній, явно непередбаченій у інструкції, експлуатації, як їй видали продовження:
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
