Історія перша. Філософсько-епікурійська.
Розвоповідає Стас, Андрійчиків батько:
- Вмикнув комп’ютер, час дивитись мультики. Андрійчик сидить поруч. Тиша. Чекаємо, пока комп’ютер завантажиться. І тут у цій цілковитій тиші Андрійчик чітко і розміренно (як у записах аутотренінгів чи на заняттях йогою) каже:
- Я НАСОЛОДЖУЮСЬ ЖИТТЯМ...
- Добре, що я сидів, - відмітив потім Стас.
Історія мала продовження. Дарина з Андрійчиком пішла до магазину. Йдуть, прогулюючись, не поспішаючи. І тут він каже:
- Мамо, я насолоджуюсь життям.
Дашку спочатку заціпило, а потім вона знайшлася:
- Ну звичайно, молодець! Гарна погода, золота осінь, сонечко...
- Так, мамо! І не треба думати про усіляких динозаврів і про те, що Сонце колись згасне.
ЗАВІСА.
Історія друга. Заспокійлива.
Андрійчик завжди вирізнявся добрим серцем и безмежною фантазією. Сукупність цих якостей породила той факт, що він завжди втішає свою молодшу сестричку, причому незвичними способами. Коли їй було до півроку, і вона якось плакала у візочку, бо мама в цей час одягалася зі швидкістю пожежника, щоб вести їх на прогулянку, Андрійчик не лишився осторонь. Підийшов до візка, спробував його покачати и сказав дуже розміренно, навіть приспівуючи, тихо і впевненно (як дорослі з дітьми):
- Всее добреее. Ніхто тебе не покинууув. Мама зараааз прийдее. Поїдемо на прогулянкууу. Ми тебе любимооо.
Допомогло. Тоді йому біло десь два з половиною рочки.
Іншого разу Ганнуся плакала у ліжечку. Була обрана нестандартна схема.
Адрійчик підішов до ліжка і... загавкав! Голосно і дзвінко. В цей час я вже добігла з іншої кімнати і очікувала сплеску вереску. Аж де там! Ганнуся затихла на секунду, а потім зареготала. Знову спрацювало.
Нещодавно (це їй вже майже два, а йому чотири) вона розхникалася, бо мати вийшла на балкон вивісити білизну.
Андрійчик взяв справу в свої руки:
- Не плач, Ганнуся! Мам просто полізла на пальму нарвати нам кокосів, зараз злізе...
Побачивши, м’яко кажучи, очманіле від такого пояснення обличчя батька, зверхньо пояснив:
- Татко, ти що не розумієш? Я жартую для Ганнусі!
Історія третя. Спортивно-сімейна.
Зарядка у дитячому садочку. Приходить методист і бачить, що на спортивному майданчику самі лише хлопці.
- А де ж ваші дівчата?
- А вони всі заміж повиходили! - не розгубився Андрійчик.