Глава 33. Музейний випуск.

Підріс і став цікавитися давниною:

    - А що таке Рим?

    - Рим - столиця країни Італія. У нас в Україні - Київ, а там - Рим. Але Рим це ще такая давня імперія, зараз її вже нема.

    - Вона померла? А вона була добра чи погана?

    - Ну кому як. Вона завоювала багато народів і країн.

    - А нас?

    - Гм, ні, не зовсім, ми були далеко.

    - А чого вона померла?

    - Римська Імперія? Ну вона була дуже велика і в центрі вже не знали, що робиться по кутках, держава розпалася, а ще були зовнішні нападники, варвари.

    - Нападники? А вони вже теж померли?

І трохи згодом:

- Тьотя, а чому італійці їдять італійську їжу, а не нормальну?

Нестачі в інформації про давні цивілізації у нього нема. Адже в родині ж історики, та й Наша бабуся працює в музеї в відділу археології, тобто у малого була змога подивитися на усіляки кістки. Це надихнуло його на міркування:

    - Бабуся, ти помреш?
    - Колись так, помру.
    - Тебе поховають?
    - Так.
    - А ми з татком тебе викопаємо?
    - Навіщо?
   - Ну для музею ж.

Але, пізнаючи сам, він не забуває нести корисне в маси. І ретельно перевіряє засвоєне. Оце разів з двадцять питав батьків, чого повітряна кулька поступово меншає. Коли зпитав у двадцять перший, батьки не витримали:

    - Андрійчик, ну а чого вона поступово меншає?

Він (з натхненням і радістю):

   - Тому що з неї поступово виходить повітря! Отут, татко, бачиш, знизу маленька дірочка, якщо неміцно зав’язаті, то повітря вийде, і куля здується! Зрозумів тепер?