Дарина принесла кілька відрізів тканини на сарафанчик для півторирічної Ганусі, це не могло пройти повз увагу Андрійчика:
- О, а шо це ти принесла?
- Тканину.
- Навіщо?
- Думаю пошити Ганусі платтячко.
Розсудливо:
- А що ж, давай пошиємо, справді. Пошиємо їй плаття, коли вона виросте і стане дорослою жінкою...
До речі, про доросле життя:
- Мама, коли я вже одружуся, як татко?
- Ну, Андрічик ось підеш до школи, потім в інститут, зустрінеш гарну дівчину, покохаєте один одного, то й одржитесь.
- Ой ма, ще так довго чекати! Неодруженому ж так сумно бути... А одруженому дуже весело! Правда ж, мама?
Звичайно ж весело, авжеж, тоді тільки з дружиною "розбиратись", а тепер з батьками. Наприклад, мама попросила його трошки побути в кімнаті на самоті, заспокоїтись и подумати над своєю поведінкою. Через хвилину:
- А можно мені в туалет?
- Можна.
Виходе чинно і роз’яснювальним тоном:
- Мама, я зараз повернуся, і нам з тобою треба буде серйозно побалакати!
- ???
- Домовитись, що ти маєш зробити, щоб ні я на тебе, ні ти на мене не сердилась, і щоб ми не сварилися.
- Що ж я маю зробити?
- Ти маєш мене весь час хвалити і пригощати цукерками!
І ще трохи про справедливість в цьому світі.
Моя сестра (його мати) стомилась трошки від дурдому під назвою «2 маленьких діточок» і вирвалася на півтори дні до своєї мами в Варварівку. Коли повернулся на неї чекав «разбір польотів»:
- А де це ти була?
- Їздила до бабусі в Варварівку…
- Навіщо?
- Ну, я дуже стомилася, трошки захворіла, їздила відпочити.
- Отже мама, коли я виросту, я теж поїду в Варварівку, а ти залишися наглядати за моїми діточками? Погодуєш їх, подивишся, щоб не забилися, вкладеш спати.
У логіці малому точно не відмовиш.