Миємо руки. Він стоїть на лавочці, щоб дістати до раковини. Тут на лавочку застрибує кіт Мишко. Малий:
- О, до нас прийшов Маркізік (Маркіз – то ім’я іншого кота).
- Андрійчик, це ж Мишко, не Маркіз.
- А я знаю. – Хитро дивиться на мене з усмішкою. - Андрійчик знає, що це Мишко, просто він зараз так грається і вигадав для себе, що це Маркіз.
Я балдію з цієї звички казати про себе у третій особі. Треба і собі взяти на озброєння. Королєва в восхіщєніі!
А ще він дуже любить Ганнусю,меншу, наскільки це можливо для старшого братика у віці 2 роки і 7 місяців. Він качає візок, коли мала рюмсає, гладить її по голівці, вітається з нею (Привіт!), обіймається. Вона теж завжди страшенно йому радіє. Іноді сидять і сміються про щось своє. Оце любов – розуміти одне одного без слів (бо вона, звісно, ще не розмовляє) і завжди мати про що разом посміятися.
Якось Ганнуся плаче, і тут Андрійчик швидко підбігає до неї:
- Не плач, все гаразд, ніхто тебе не кинув…
Обов'язки старшого брата все ж таки залишають час і для захоплень. У нього цілий парк різноманітніх машинок:
- Дивись, тьотя, це Альфа-Ромео, це- кабріолет, це жовтий джип...
Божечки ж мої, я кабріолет і альфа-ромео не відрізню і у свої тридцять, а тут дитина у неповні три роки… Це надихає. Можливо, скоро покатає тітоньку на кабріолеті. Хоча, ще вуха надує, краще вже на альфа-ромео якійсь.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.