Глава 23. Суворі покарання.

Найбільш часто вживаний у нас метод покарання - відправити у іншу кімнату, щоб малий постояв там і заспокойся. Андрійчику дуже не подобається цей метод. Він надзвичайно комунікабельний і в моменти, коли його відправляють заспокоїтися, енергія, зазвичай аж пре. А тут кудись іти, стояти мовчки. Кошмар! Тому в хід ідуть антиметоди.

Відразу після того, як його відправляють в іншу кімнату і причиняють двері, починається вистава. Двері потроху відчиняються - дуже тихо і повільно, по міліметру. Аж поки в щілині ви не побачите хитре око. Але відеоряд то ніщо, у порівнянні з аудіо ефектами. Промовляється без пунктуації, зміни інтонацій, на одній і тій самій ноті:

 - Я вже заспокоївся я більше не буду я вже геть спокійний Андрійчик все зрозумів я вже постояв можно я вийду вже...

- Ні, ти не заспокоївся.

- Я заспокоЇЇЇЇвсЯЯЯЯ…

-  Просто тихенько побудь там.

-  Добре (сам до себе) я тут постою бо мені треба заспокоїтись але ж я вже заспокоївся скоро я піду гратися з іграшками... Я вже заспокоївся, час виходити...

- Андрійчик,  постій тихо!

Деякий час панує тиша, я, намагаючись не реготати вголос, шепочу сестрі, що ми вже взагалі, гестапівці якісь. Сказали стояти дитині тихо, і як він, за таких умов зможе повідомити про те, що стоїть тихо?

В цей час з кімнати доноситься шепіт у відповідь:

- Я вже заспокоївся, Андрійчик стоїть тихо...

Іншого разу в аналогічній ситуації він видав:

- Мама, я вже багато разів постояв, пора виходити...