Малий пізнає оточуючий світ, зокрема, можливості його мешканців:
- Андрійчик (продовжує назвати себе в третій особі) хоче взяти Пуню (кішку) і закинути її на дерево.
- Ти що, хіба так можна?
-Так! Можна!
- Киця сама застрибне на дерево, коли захоче.
- Ні, Андрійчик хоче її закинути.
- А якщо Андрійчика закинути на дерево?
- Андрійчика не можна кидати!
- Чому це Андрійчика не можна, а кицю можна?
- Бо я впаду!
- А киця?
- А киця не впаде, вона зачепиться, у неї пазурі є!
Боже мій, які дорослі дурні! Їм все доводиться розжовувати! Хіба неясно, що у кішки є пазурі!
Окрім пізнання можливостей і талантів оточуючих, йде кропітка праця над словоформами. Зокрема:
- Равлик-барабавлик.
- Мама вихворіла – мається на увазі «одужала», але дитина використала префікс «ви», для демонстрації зворотного від «хворіти» процесу.
- Виремонтувати – утворена за аналогічними правилами, що і «вихворіти», означає зворотній процес – розібрати все на складові частини.
- Грошечка - назва однієї монетки.
Освоюємо не лише слова, але і способи спілкування, етикет:
- Хочу в гості до своєї улюбленої тітоньки, вона у мене така хороша.
- Дати Андрійчику смачнюшку.
- ААА у мене ніготь зломався! – сказано з абсолютно жіночими інтонаціями. Доставило радість всім присутнім.
Та й про манери не забуваємо, наприклад, винайдено геніальний спосіб поїдання торта:
Торта треба їсти наколовши ВЕСЬ шмат на виделку. Треба негайно сповістити про це всі контори, які опікуються школами и правилами етикету! Прийшов час для революції!
***
Окрім революцій в єтикетах ми не забуваємо слідкувати за безпомічними дорослими. Недавно працюю на городі у відповідному вбранні. Там же гуляє малий. Підходе, гладе мене по нозі і промовляє:
- Тьотя у нас дуже гарна, але цю нитку Андрійчик відірве (з моєї сукні) - вона йому тут геть не потрібна.
Але прогулянка по городу запам'яталася не лише неохайною тітонькою, малого розпирає від вражень:
- Я розігнав всіх повзучих тварюк, знайшов колорадського жука, метелеків, всіх розігнав и ще прогнав чужих котів з городу...