Глава 19. Нагодувати АК-а!

Нещодавно в бесіді з сестрою, матір’ю моїх племінників народилася істина:

- Про чужих дітей, або лише гарне, або нічого.. (як про небіжчиків, ага).

Економить масу нервів ВСІМ. І здається мені дуже вірним. Тож,про чужих ми і не будемо, продовжимо про своїх.

Андрійчик продовжує «пробує» мову на смак. Вигадує шалені конструкції, «словечка в простоте не скажет, все с ужимкой». Нахопав десь якихось складнопідрядних речень і випулює їх, при чому, що дуже цікаво, завжди доречно.

Так, раз він влаштував справжній скандал. Звичайно, пов’язаний з їжею. Інші теми не хвилюють його настільки гостро. Наприклад, саме для їжі у нього є купа епітетів. Це не тільки «солодкий», «смачний», «кислий», «солоний», а навіть «чарівний» та «вишуканий». Саме їжа викликає найбільшу уваги і є причиною тривалих бесід:

- Андрій, іди їсти.

- А що?

- Борщик.

- А з чим?

- Ну з капустою, буряком, м’ясом...

- А щось смачненьке мама приховала?

Але про скандал. В цьому випадку мама «приховала» сирники. Точніше йому чи не поклали чи не доклали в них сметани (в зоопарке тигру не докладывают мяса!). Це викликало хвилю обурення. Зрештою, коли всі вже стомилися, племіннику веліли заспокоїтися і тихо їсти, що дають, або не їсти і піти гратися. Він важко зітхнув, взяв себе в руки та видав:

- Андрійчик заспокоївся. Андрійчик більше не буде здіймати галас.

До речі у нього  є звичка говорити про себе у третій особі, звучить дуже потішно. Поступово  самоназва "Андрійчик" скоротилася до форми «АК»:

- АК все поїв.

- АК вже поспав.

- Нагодувати АК-а.

Мабуть, то спеціальне «родинне» скорочення, для своїх.