Нещодавно в бесіді з сестрою, матір’ю моїх племінників народилася істина:
- Про чужих дітей, або лише гарне, або нічого.. (як про небіжчиків, ага).
Економить масу нервів ВСІМ. І здається мені дуже вірним. Тож,про чужих ми і не будемо, продовжимо про своїх.
Андрійчик продовжує «пробує» мову на смак. Вигадує шалені конструкції, «словечка в простоте не скажет, все с ужимкой». Нахопав десь якихось складнопідрядних речень і випулює їх, при чому, що дуже цікаво, завжди доречно.
Так, раз він влаштував справжній скандал. Звичайно, пов’язаний з їжею. Інші теми не хвилюють його настільки гостро. Наприклад, саме для їжі у нього є купа епітетів. Це не тільки «солодкий», «смачний», «кислий», «солоний», а навіть «чарівний» та «вишуканий». Саме їжа викликає найбільшу уваги і є причиною тривалих бесід:
- Андрій, іди їсти.
- А що?
- Борщик.
- А з чим?
- Ну з капустою, буряком, м’ясом...
- А щось смачненьке мама приховала?
Але про скандал. В цьому випадку мама «приховала» сирники. Точніше йому чи не поклали чи не доклали в них сметани (в зоопарке тигру не докладывают мяса!). Це викликало хвилю обурення. Зрештою, коли всі вже стомилися, племіннику веліли заспокоїтися і тихо їсти, що дають, або не їсти і піти гратися. Він важко зітхнув, взяв себе в руки та видав:
- Андрійчик заспокоївся. Андрійчик більше не буде здіймати галас.
До речі у нього є звичка говорити про себе у третій особі, звучить дуже потішно. Поступово самоназва "Андрійчик" скоротилася до форми «АК»:
- АК все поїв.
- АК вже поспав.
- Нагодувати АК-а.
Мабуть, то спеціальне «родинне» скорочення, для своїх.