Глава 16. От веселий Андрійчик!

Поки мала Ганнуся росте і вже починає випробовувати своїх чари на представниках чоловічої статі, Андрійчик зайнявся питаннями самоідентифікації.

Якось миємо його в душі, поряд з ним у ванні стоїть миска з холодною водою. Андрійчик не був би Андрійчиком, якби не схитрився під час миття вичерпати всю воду з миски – схопивглечика, і все одно, що там мама з тітонькою намагаються його відмити, його задача – виплескати воду. Причому все це робиться з радісними вигуками. Потім вже в процесі витирання/одягання, нас ощасливили монологом (хто ж знав, наскільки стійкою потім стане ця звичка)! Монолог виголошується задорно та захопливо:

- От веселий Андрійчик! От веселий Андрійчик! Вичерпав всю воду глечиком! От капосник! От мала попа! От веселий Андрійчик!

Але він вважає себе не лише малою попою. Нещодавно відбулося підвищення в статусі. підчас обіду добився торго, щоб його посадили себе на високий стільчик, в рівень з усіма за великий стіл:

- Хочу подивитися як люди їдять.

«Люди» розреготалися. Взагалі-то «люди» у нього - це дорослі мешканці його світу.

Отже, посадили на стільчик, самі сидимо, продовжуємо чаювання. Андрійчик, як дорослий сидить на стулі, задоволений виголошує:

    - Сиджу з людьми. П’ю чайок. Люди п’ють чайок. Їдять люди смачненьке... Андрічик не їсть смачненьке, бо мама не дала. Не дала мама Андрійчикові смачненьке.

Як тут не поперхнутися чаєм! Не переживайте, дщитину ніхто не морить голодом. Насправді, він вимагав дати йому сирники, але йому поки смажене неможна, тим більше дві хвилини тому він  вмаламурив тарілку гречаної каші з молоком та пів банана.

***

Отже, з людьми розібралися, але порівняння зі світом орнфітології нам теж притаманні. Наприклад, купали товарища після «інциденту» . Звичайно, купа захоплення (як завжди. при зустрічі з водою), і нова фраза (теж виголошується з захопленням):

- Андрійчик - закакана ластівка!

Отакі вони, суворі часи самоідентифікації.