Глава 11. Аплять плять!

Вчора малий бешкетник вивчив слово «блін». Блін - не як назва кондитерського виробу, а як вигук. Правда, я переконувала його батьків в тому, що це саме кулінарна назва. Просто саме цей кондитерський виріб я згадала, коли племінник демонстрував черговий трюк з водою…

І якщо ми вже про словниковий запас, то не можна не згадати про «ПЛЯТЬ». Саме так, на літеру «П», а ви про що таке зараз подумали? Розслабтеся, подумали не лише ви. Вся родина червоніє та ховає очі, коли Андрійчик промовляє це нове слово з неповторною інтонацією.

Наша бабуся намагається переконати всіх, що то «п’ять», але ні. То точно не воно. І звідки що береться в інтелігентній родині, питаю я вас і дивлюся напрочуд чесно і прямо. Звідки?

А після "плять" народився шедевр. Це слово "аплять". Сфера використання широка: 

    - Пора! Пора!

    - Що пора?

    - Ням-ням!!!

    - Але ж ти недавно їв...

    - АПЛЯТЬ! Аплять пора!!!!

Але приклад нижче назавжди ввійшов в історичні аннали. Зазвичай, сідаючи за стіл,Андрійчик влаштовує «перегучку» віх відомих йому страв,які, йому, можливо, забули дати ці дорослі зі склерозом:

    - Хліб! Хліб!

    - Молок, Молок!

    - Лябок! Лябок! (яблуко)

    - Пень, пень! (печиво)

    - Андрійчик, немає печива…

І так далі десь хвилину за списком, а потім прекрасне:

    - Пирііііг? (Дарина тижня зо два тому пекла пиріг і він запам’ятав)

    - Андрійчик, пирога сьогодні немає…

    - АПЛЯТЬ?!!!!!

Дійсно, що за родина взагалі, що за норови, АПЛЯТЬ НЕМАЄ ПИРОГА!

Це слово стало моїм улюбленим з лексикону племіннику. Він досить швидко перестав його вживати, але я роблю все можливе, щоб воно залишилося у віках, і вживаю його ще й досі.