Глава 10. Бруд і попа якась!

Словниковий запас племінники збільшується напрочуд швидко. Нещодавно вивчив слово «бруд». І ось сиджу я, нікого не чіпаю і раптом чую якійсь гуркіт – малий тягне віник та совок. А совок у нас важкенький, металевий, з довгою ручкою. Тягне він це приладдя і собі промовляє: «Бруд! Бруд! Бруд!».

Кінцевою точкою цієї подорожі стала моя кімната – вона прохідна, як раз по дорозі з кухні, тож це не зайняло багато часу.

Отже дитинка притягла весь цей реманент і взялася підмітати. Дитині відкрилися очі на страшний факт: всі люди навколо нього – засранці (для довідки, генеральне прибирання відбулося за день до описуваної події).  Отже, треба негайно прибирати. Дитина «підмітала», я допомагала збирати «сміття». Андрійчик гордо пішов його викидати, а тьотя, помилково вирішивши, що прибирання скінчено, з полегшенням зітхнула і взялася за працю. Але ж ні! Андрійчик повернувся з тим самим «обладнанням».

- Ми з тобою щойно підміли!
- Бруд! Бруд!
- Але де????

Мали нахиляється до труби опалення (біля самої підлоги), лізе під нею своєю малесенькою рукою, дістає дві грудочки землі (мабуть, випали з горщиків з квітами, коли ми їх переставляли) і переможно:

- ОСЬ! БРУД! ОСЬ! БРУД! ОСЬ! БРУД! ОСЬ! БРУД!

Але бідній дитині не пощастило не лише з чистотою помешкання. Люди теж якісь вельми дивні. 

- Андрійчик, як звати маму?
- Жяяяяба!!!! - регоче, ніби зараз лусне.
- А татка?
- КВА!

Після цього я вирішила не запитувати як звати тьотю. Бідна дитина, в яких умовах доводиться жити, мама – жаба, а татко – ква!

Не дивлячись на ці вкрай складні родинні обставини, вивчив ще один вираз, покликаний змушувати оточуючих до дії. Вираз звучить як «Попа!» і може нести різне смислове навантаження в залежності від обставин.

Якщо Андрійчик стоїть поруч з тобою і каже «Попа!», значить, треба посадити його попу до себе на коліна, або найближчий стілець. Якщо ви обидва стоїте, але він схопив тебе за руку і кудись привів, то треба розмістити свою попу на запропонованій поверхні. А якщо ти будеш довго думати, то тебе обхоплять за ноги і будуть наполегливо штовхати до об’єку, покрикуючи: «Попа! Попа!»