Після трьох тижнів перебування у нас дома півторирічного племінника, у котів з’явився дивний погляд. Вони стали дивитися на нас як орендатори, які систематично винюхують в приміщенні запах марихуани, наштовхуються на дівчат легкої поведінки та бачать повний розгардіяж в охайній до того квартирі. І ось по цьому котячому погляду видно, що вони серйозно думають над тим, щоб переглянути з нами договір оренди.
Дуже боїться однієї м’якої іграшки (корови). Тому бере мене, або свою маму за руку і нашою рукою бере цю саму корову. Далі-більше. Превіряючи, чи засвоїли ми урок: вимагає показати у корови очі, вуха, ромашку (прикрасу на голові), рота.
Потім поступово звик і став брати МУУУ самостійно.
По аналогії з МУУУ, кицьки звуться МЯУ (хоча є варіант «МУРРР» і «КОЛЬ-КОЛЬ» - бо вони ж шкрябаються), а всі птахи звуться КАРР. Йдемо якось вулицею, тут злітає зграя горобців, і Андрійчик радісно:
- Каррр! Карррр!
-Так, це саме вони й є. - Відповіла неконфліктна тітонька, ще й дурепа в орнітології, судячи з усього.
Але настав час, коли Андрійчик зміг продемонструвавати свої знання на повну. Один з наших сусідів – не дуже тверезий мужичок у тому віці, що настає якраз після «самого розквіту сил». Сьогодні (як і вчора, і позавчора) він був на підпитку, але перебував ще у вертикальному стані, коли вирішив продемонструвати соціальні навички та поспілкуватися з Андрійчиком.
Він почав розпитувати , чи малого справді звуть Андрійчик, та намагався познайомитися. Потім показово образився – чого це Андрійчик йому не відповідає. І малий йому видав! Він використам весь свій словниковий запас з усім притаманним його віку (1,5 рочки) темпераментом.
На той час цей словниковий запас міг конкурувати хіба що з Елочкою-людожеркою. Тільки найулюбленіші вирази маленького оратора не «Жюють» і «Хо-Хо!», а «КАРРР!!!» та «Гав-Гав!». Гав-гав в цій відповіді переважало. Сусіду нічого не залишалося, як спішно покинути поле бою і мабуть, вжити чергові сто грам. І як тут не спитися, якщо діти по-сусідству на тебе гавкають?