Глава 3.

З ранку ми збиралися на пари. Навіть рожеве диво вчилося разом з нами на курсі, хоча по її поведінці ніяк не можна було сказати, що ця дівчина закінчила одинадцять класів.
Ленка відкрила двері і почала вищати. Ми з Ніною кинули пити чай і пішли до неї, щоб подивитися, в чому причина її виску.
На підлозі під дверима лежала найзвичайніська миша. Правда дохла.
— Ну чому ти кричиш? — запитала Ніна.
— Це ж звичайнісінька миша, наче ти їх не бачила. — хмикнула я. Потім не довго думаючи, зошитовим листом взяла цю тварину за хвіст і пішла виносити, щоб викинути.
За рогом у коридорі вже стояв натовп хлопців. Здавалося, вони чекали щоб побачити, як ми реагуватимемо на цю підкинуту живність. Нічого, розваги їм не буде. Я демонстративно підняла мишу за хвіст перед ними. Навіть помахала нею перед обличчям якогось хлопця. Той злякано відсахнувся убік.
— Що, не чекали такого? Вибачте концерту сьогодні не буде.
У юрбі я побачила і Олега. Він вичікувально дивився на мене.
— Можу тебе розчарувати, любий. — знущально повідомила йому. — Але мишей я не боюсь. А з приводу вереску це до твоєї Леночки. Мав би совість і пішов би її бідну пожалів.
Я пішла виносити мишу і почула, як хтось із хлопців позаду мене сказав:
— Міцний горішок, і походу тобі не по зубах. Тримайся, Олежко!
Задоволена поверталася до гуртожитку. На порозі стояли троє хлопців, які курили. Вони привіталися і навіть відчинили переді мною двері.
Дівчата чекали на мене в кімнаті. Ленка підійшла і дивлячись на мене запитала:
— Скажи щиро, що в тебе з моїм Олегом?
— Війна за увагу гуртожитку. — пожартувала я.
— Я до тебе серйозно.
— Слухай, Оленку, — Віка підійшла до нас. - Твій Олег нікому і задарма не потрібен. Він почав сам. Якщо за ним всі дівчата сохнуть, то це не означає, що і Олена буде за ним бігати. Сама з ним і тусуйся!
— Я тебе попередила. — прошипіла Ленка мені у відповідь.
До нас підійшла і Нінка.
— Слухай, красуне південне, нас троє, а ти одна. Тож роби висновки! Якщо надумаєш з'ясовувати стосунки, то наслідки будуть не на твою користь.
— Дівчатка, я на вашому боці! — тут же заявила і Оксана.
Ленка розлючена, як фурія, схопила свою сумку з конспектами і помчала на пари, голосно грюкнувши дверима. Взявши свої сумки вийшли слідом.
У навчальному корпусі було гамірно. Ленка до нас не підходила, а стояла окремо з Оленкою і судячи з перешіптування, вони про щось захоплено говорили.
— Дивна вона сьогодні. — сказала Оксана.
— Та вона сердиться, що всі в гуртожитку на її персону мало звертають уваги. — з презирством видала Віка. — У школі всі парубки за нею бігали. А тут навіть увага головного мачо гуртожитку, на ім'я Олег і те не допомагає. От і біситься.
Повз нас пройшов третій курс.
Ленка щось прошепотіла Оленці, та посміхнулася.