Глава 22

Дні минули швидко: вночі спала я, вдень — він. Читала, розгадувала кросворди, тренувалась переносити речі повітрям — найчастіше все закінчувалось жахливим погромом, а потім — прибиранням. Чим я тільки не займалася від нудьги — навіть по сходах стрибала. Все йшло спокійно, гладко. Сон, секс, спорт, секс, сон. Увечері бігали з перевертнями, але більшість часу проводили разом. Синці поступово сходили, хіба що стегна залишалися у «кольорах прапора» — від залізної вампірської хватки.

— Сьогодні їдеш додому, тільки не розслабляйся, — клацнув мене по носі Влад. Я усміхнулася й кивнула.
— Обіцяю тренуватись. А ти як вихідні проведеш?
— У мене справ повно. Хочу розібратись з усім, щоб потім ніщо не відволікало — тільки ти, — тихо відповів він, цілуючи мене в плече.
— У неділю побачимось за вечерею?
— Вечері не буде. Ти тиждень вдома не була, думаю, є про що поговорити з батьками. Тільки без інтимних подробиць — не зрозуміють, — хмикнув.
— А як я поясню, що робила і навіщо взагалі прийшла? — мене трохи лякала ця розмова.
— Скажеш правду.
— Мені соромно обговорювати з твоїм братом свої пригоди, особливо коли це стосується тебе. Почуваюся збоченкою, — пробурчала я, сідаючи в крісло і взуваючи туфлі.
— Бо ти нею і є. Прийшла, спокусила мене, весь тиждень спокушала.
— Пф. Знайшовся, нещасна жертва.
— Але цілком задоволена жертва. Зібралася?
Я кивнула. Він підняв мене на руки і зіскочив униз. Влад ніс мене аж до самого дому. Так із рук у руки й передав татові, чим розсмішив усіх. Пообіцяв подзвонити — й зник.

— Де Маргоша? — спитала я у батьків.
— Олег має привезти... о, здається, і вони.
До дому під’їхала машина, й з неї вилетіла донька з радісним криком — одразу в мене на шию.
— Рідна моя, — підхопила я її, обсипаючи поцілунками.
— Валеріє, чудово виглядаєш, посвіжіла. Життя на свіжому повітрі пішло тобі на користь, — обіймаючи, похвалив Олег. Інга підтримала чоловіка:
— Так, всього тиждень тебе не було, а зміни просто вражаючі. Шкода, що в неділю не побачимось — хотілося побалакати, — засмутилася вона.
— Приходьте з Сашком удвох — влаштуємо пікнічок у саду, все обговоримо, — підморгнула я подрузі, і та одразу закивала.

Решту дня провела з донькою — стрибали, плавали в басейні, навіть спортом займалася разом зі мною. Нарешті вклала її спати і спустилася до вітальні — поспілкуватися з батьками.

— Така щаслива, аж світишся, — посміхалась мама, пильно дивлячись на мене.
— А мене більше цікавить: як ви опинилися в лісі й навіщо? — насупився тато. Я зітхнула й знітилася під його поглядом.
— Я сама пішла. До Влада.
— Давай спочатку й по порядку. Ти нас провела, а далі? — вже з цікавістю перепитала мама.

Я все розповіла чесно: і про поцілунок з Ніколасом, і про собаку (дещо втримала при собі), і як Валаріку з Катею перепало, і як Влад отримав на горіхи — літав не тільки в повітрі, а й об землю стукався. Батько реготав до сліз. На завершення я збрехала, що, зірвавшись з урвища, впала в річку. Влад не встиг зловити — мене відкинуло далеко, я вдарилася й знепритомніла. Три дні пролежала так. Коли отямилася — Влад лікував і тренував мене. Магічно я досі нестабільна — могла б півхати рознести, що, власне, й траплялося. Але ми разом прибирали. Зате навчилась притягувати речі, не розбиваючи об стіну.

Батьки слухали мовчки.

— Покажеш, як керуєш повітрям? — спитав тато.
Я обережно підняла вазу з каміну, трохи перемістила — й кинула на диван, щоб не розбити.

- Доки тільки так, довго не можу утримувати, упускаю.

- Спершу цілком пристойно. Корнею покажеш, навчить контролювати магію. Мене більше цікавить, чому ти уся в синяках, - серйозним голосом запитав батько, вказуючи на мої руки. - Та

туня, говорю ж, впала.

- Ммм. Пам'ятаю, якось у мами були такі синяки, коли я дорвався до неї після невеликого розлучення. Я почервоніла, мама засміялася. Батько з усмішкою дивився на мене. - Не дурень, розумію, що ви там не квіточки нюхали, просто цікаво, які у вас стосунки? Навіть не спромоглася нас повідомити, що погодилася бути з ним.

- Немає у нас ніяких стосунків, в сенсі, все без зобов'язань, - я опустила очі, відчуваючи, що ще сильніше червонію і мені важко говорити про це з батьками.

- Ну що ж, просто секс ще нікому не пошкодив, - видала мама. Батько здивовано подивився на неї.

- Олена? Тобі не здається, що наша дочка заслуговує більшого, ніж просто секс? 

- Милий, якщо їх обох це влаштовує, чом би і ні. Лера ще встигне знайти своє щастя.
- Батьки, ви примушуєте мене червоніти, я спати,  - збентежено пробелькотала я, і, поцілувавши рідних, пішла до себе.
- Дорога, ти раніше була налагоджена категорично проти яких-небудь стосунків між ними, а зараз заохочуєш просто секс? - Святослав з нерозумінням дивився на дружину.
-Коханий, ти не забув, що Инга говорила? Милий, він її на руках приніс з самого будинку, оскільки туфельки у неї були чистісінькі. Може, твій брат доки ще і не закоханий у Валерію, але те, що вона небайдужа йому, це точно. Та і.я теж більше не хочу втручатися. Ми в Тенебрисе без року тиждень, а вони разом, так не лише в чудеса повіриш. Скажи будь ласка як нікому з них в голову не приходить що вони призначені друг-другу? - Олена дивилася на чоловіка, що замислився.
-Зрозуміють, мені теж знадобився час, хоча закохався в тебе, як тільки побачив, що тут скажеш, смаки у нас з братом схожі.  Тоді ти була така пишненька, досі пам’ятаю ту джинсову спідницю, яка облягала твої сідниці, як мене накривало...
— Це ту, що ти порвав, коли попросив затриматись на кілька хвилин і нахабно "полюбив" мене на робочому столі? — з усмішкою стукнула кулачком по грудях чоловіка вона.
— Сама винна.
— Так-так, ти саме це і сказав, коли рвав із мене одяг.
— А ще я сказав, що шалено тебе хочу і більше не можу стримуватись, — ніжно цілуючи кохану, прошепотів чоловік. — Потім я відвіз тебе до себе й більше не відпускав, хіба що додому до доньки, — не припиняючи цілувати дружину, він підхопив її на руки й поніс до кімнати.