42

- А що, скажи, красивого в моїх маленьких грудях?! - запитала Лілі подругу, не розуміючи, чому бісилася та.

- Маленькі груди можна стиснути в одній долоньці, - продовжила Ребекка хвалити достоїнства дівчини, - не те, що ось це вим'я, - вказавши руками на свої жіночі принади. - Їх навіть в двох чоловічих долоньках не стиснеш! Та й йому не подобаються мої величезні груди! - закінчила Ребекка з сумом в голосі.

- Кому? - поцікавилася міс Вотерс. - Тому чоловікові, котрому ти віддалася?

- Так, - підтвердила міс Керрінгтон, злобно втупившись в міс Вотерс. - Він, між іншим, захоплюється твоїми маленькими грудьми.

- Що? - здивувалася та.

- Казав, що вони в тебе такі солоденькі, що кожному чоловікові хочеться до них доторкнутися!

- Який жах! – В очах дівчини застиг переляк.

- А що в цьому страшного?! - продовжила Ребекка. - Якщо кожен чоловік мріє доторкнутися до твоїх солодких грудей?!

- Що за дурниці ти верзеш, Беккі! - Обурення Лілі не знало меж.

Замість того щоб відповісти подрузі, Ребекка глянула на неї, намагаючись крізь її нічну сорочку побачити те, що бажали всі чоловіки, з якими вона була знайома.

- Лілі, стань навпроти балкона, - зажадала міс Керрінгтон, тягнучи подругу туди.

- Навіщо? - здивувалася та, намагаючись якось протестувати проти дій настирної дівчини.

Однак та була більшою і сильнішою від  неї, тому міс Керрінгтон вдалося заштовхати Лілі ближче до вікна.

- Сонячні промені зроблять твою шовкову сорочку прозорою, немов вуаль.

Міс Вотерс немов громом вдарило. Блискавично вона згадала очі свого дядечка, коли вона стояла перед ним в такій же сорочці в променях сонця. Тепер вона була повністю впевнена в тому, що він бачив всі її дівочі принади. Через те його погляд був затуманеним чи то пристрастю, то чи бажанням. «Але цього не може бути! - намагалася напоумити себе дівчина. - Він мій рідний дядечко! Він, напевно, просто був розгублений від побаченого».

- І я зможу побачити те, про що мріють всі ті чоловіки, - почувся  голос, повний захоплення.

Дівчина стояла мовчки, поки міс Керрінгтон вгамовувала свою цікавість.

- Я тепер розумію тих чоловіків, - сумно мовила Ребекка. Не випускаючи з уваги тендітну фігурку подруги, вона сіла на ліжко. - І особливо мого коханого. У тебе не тільки гарні груди, але і все інше теж. Твоє тіло настільки красиве, як у богині Афродіти, яке я бачила одного разу в музеї в Лондоні.

Міс Вотерс підійшла до шафи, намагаючись вгамувати дурні думки, що стали терзати її без зупину. Вона вибрала собі саме простеньке і непоказне плаття.

- І ти що збираєшся ось таке лахміття надіти, коли у тебе в шафі повно красивих нарядів? - обурилася Ребекка, спостерігаючи за діями міс Вотерс.

- Мені нема для кого рядитися, - відповіла та апатично. - Дядя в Лондоні, бабуся теж вже поїхала, напевно, цим ранком. До того ж я більше не хочу виглядати, як лялька, і щоб всі ті чоловіки роздягали мене очима! Як це бридко! Ще ж називають себе порядними джентльменами!

- Лілі, не будь занудою! Я тебе вперше таку бачу.

- Яку?

- Розбиту ... Ти як старенька бабуся! - розсміялася Ребекка, забувши так швидко про те, що засмучувало її ще секунду назад.

Вставши з ліжка, міс Керрінгтон відкрила двері на балкон і вийшла, подихати свіжим повітрям.

- У-у! Який гарний краєвид! - вигукнула вона.

- Я знаю, - буркнула Лілі у відповідь. - Я щоранку бачу цю красу.

- Ах ти така розпусниця! Таке собі дозволяєш під носом своєї бабусі!

Подив охопив дівчину. Її здивували слова подруги.

- Він що щоранку вмивається під твоїм балконом? - продовжувала Ребекка. - Хто він, цей Аполлон любові?! А ну, признавайся, безсоромнице!

Міс Вотерс, не витримавши того, як Ребекка вихваляла когось їй невідомого, пішла на балкон. Вона хотіла вже відчитати ту за її сміливі висловлювання, але заклякла на місці, утупивши свій погляд в чоловіка без сорочки в одних облягаючих штанах і чоботах для верхової їзди. Він умивався холодною водою.

- Який шикарний брюнет! - захоплення незнайомцем Ребеккою все росло і росло, та томно зітхала і притому покусувала верхню губку. Навіть не усвідомлюючи свої сиромітські дії. - Такий же красивий, стрункий, як і мій коханий! Хоча цей буде вище, напевно.

Чоловік був дійсно хороший собою, навіть аж занадто: сильні руки і широкі плечі, бездоганний торс, довгі ноги. А міцні сідниці більше всіх були помітні через вузькі брюки. Лілі здивувалася сама собі, що, розглядаючи так нахабно, і відкрито незнайомого їй чоловіка, її щоки не зарум'янилися від сорому. Замість цього вона продовжувала мовчки, стежити за ним, затамувавши подих, ніби боялася, що з наступним подихом він зникне. Бажання доторкнутися до його шикарного, темно-каштанового волосся стало нестерпним. Аби його прогнати вона стала стискати і розжимати долоні, в надії хоч якось відволікти свою зацікавлення незнайомцем. Розгледіти риси його обличчя їй не вдавалося через те, що він стояв спиною до дівчат. Раптово Лілі згадала, що цей красень був, як дві краплі води, схожий на її вчорашню фантазію.